Після евакуації керівниця Народного пошуково-дослідницького фольклористичного гурту "Заграйярочка" Ірина Крюченко стала голосом вільної української Донеччини у Німеччині. Своєю історією війни жінка поділилася з Волноваха.City.
Страшне горе, яке принесли російські окупанти
Ірина згадує 24 лютого 2022 року як один з найжахливіших днів у її житті. Під час повномасштабного вторгнення російських окупантів жінка перебувала зі своєю родиною вдома, у Златоустівці. Від ворожих обстрілів сім'я з 8 людей ховаласяся у невеличкому підвалі.
“Ми не очікували такого горя, яке увірвалося зненацька у мою рідну Златоустівку, де я проживала зі своєю родиною у мирі та злагоді впродовж 35 років. З 24 лютого ми постійно спускалися в підвал у той час, коли чули десь далеко вибухи. Тоді ми ще сподівалися, що війна не дійде до нас. Тоді ще була електрика та працював обігрівач, ми навіть посміхалися і жартували, що все скоро скінчиться. В мене є дві чудові донечки. Але тоді вони були далеко від мене. Поки з ними був зв'язок, вони підтримували нас і говорили, щоб ми потерпіли кілька днів і все налагодиться”, - згадує Ірина.
Коли окупанти почали обстрілювати село, жінка занедужала. Впродовж багатьох днів їй довелося лежати день і ніч в холодному підвалі, без світла, не встаючи з дерев'яних дощок.
“11 березня мене вперше винесли з підвалу після обстрілів і я змогла вдихнути свіжого повітря. Озирнувшись навколо, я побачила, що мій будинок вцілів, але ж скільки горя принесла війна моїм односельцям та сусідам…
Мене хвору перевезли до сестри, яка за мною (лежачою) доглядала ще 2 місяці поспіль. Лікарів в цей час ніяких не було, ліки теж неможливо було ніде дістати. Зв'язку з доньками теж довгий час не було. Через знайомих односельців донькам сповістили про мій важкий стан. Через перевізників дівчата передали мені ліки з України, які потрохи підняли мене на ноги”, - ділиться жінка.
Коли ще був зв'язок у Волновасі, Ірина підтримувала спілкування з іншими учасниками гурту "Заграйярочка", адже дуже хвилювалася за їхні життя. За словами жінки багато з них виїхали. Але в окупованому місті залишилися старовинні етнічні костюми учасників гурту, які продовж багатьох років збиралися селами Волноваського району. Етнічний костюм Ірини, в якому вона завжди виступала, співала автентичні пісні Донеччини, дивом зберігся в неї вдома. Жінка називає його своїм оберегом.
Ірина Крюченко у своєму етнічному українському костюмі, який вона називає оберегом
Шлях до Німеччини
Через 7 місяців перебування в окупації Ірина змогла виїхати до України.
“В Запоріжжі мене зустріла донечка. Ми планували їхати до Німеччини. По дорозі нашою ціллю було зустрітися з деякими учасниками гурту "Заграйярочка”, щоб заспівати з ними. Перша творча незабутня зустріч відбулася у вересні 2022 року в Запоріжжі з Тетяною Менглебей. Радість, сльози та хвилювання охопили нас. Водночас дуже важко після пережитого було вперше заспівати”, - розповідає жінка.
Друга зустріч з Назарчук Анжелою відбулася в Дніпрі.
А третя — у Львові, з Сидорук Марійкою — солісткою гурту.
“Рятуючи свої життя, учасники гурту роз’їхалися по всьому світу. Але в душі вони всі залишилися відданими своїй етнографічній справі та мріють про скорішу зустріч у рідній вільній Волновасі. Щоб заспівати як раніше, так гучно, щоб було чутно на весь світ живий дзвінкий спів нашої рідної Донеччини”, - говорить жінка.
Життя біженки в Німеччині
В Німеччину Ірина приїхала до своєї другої доньки, яка там перебувала як біженка після бомбардування Києва.
“Після пережитого я опинилася у неймовірному пейзажному місці. Наш будинок, який орендує донька, розташований у Баварії, неподалік від Альпійських гір та лісів. Завдяки екологічній місцевості та спокійній атмосфері я змогла реабілітуватися і навіть продовжити свою етнографічну справу”, - ділиться Ірина.
Ірина з онуком поруч з будинком у Німеччині
За словами жінки Німеччина тепло прийняла біженку.
“Я зареєструвалася як біженка вже на наступний день після приїзду. Правда довготривалим був процес мого оформлення. Майже два місяці я не отримувала ніякої допомоги, жила на соціальних виплатах доньки та онука. Та не зважаючи на деякі незручності, які стосуються у незнанні німецької мови, в заповненні деяких документів, німці дуже гостинно і з теплотою зустрічають українців допомагаючи їм у будь-яких труднощах”, - каже жінка.
За час перебування у Німеччині одна німецька родина настільки допомагала сім'ї Ірини, що за словами жінки, вони до кінця життя вдячні їм.
“Коли ще приїхала моя донька Люда з синочком на руках в Німеччину, її взяла до себе додому дуже шляхетна німецька родина — чоловік Мартін і дружина Христина виховують трьох синів. Саме ця родина знайшла для доньки комфортабельний будиночок, і не зважаючи, що зараз ми живемо від них окремо, вони й досі допомагають вирішувати будь-які життєві труднощі. Ми часто збираємося родинами на сімейні свята. Розмовляти з ними та іншими німцями доводиться по Гугл-перекладачу, та це не заважає нам один одного розуміти.
Мартін трішки вміє говорити російською мовою, а Христина його дружина працює вчителем німецької мови, тому, трішки вже нас навчила спілкуватися німецькою. Дуже приємно дізнаватися про баварську традиційну культуру, яка вражає своєю колоритністю. Німці не соромляться носити баварський стрій навіть у будні. Традиційні костюми продаються майже у кожному магазині. У традиційному стилі оформлені кав'ярні, ресторани й площі. Мабуть, тому німці з повагою відносяться і до інших світових культур. Їм дуже цікаво чути наші пісні, бачити українське вбрання, що свідчить про нашу ідентичність. Вони залюбки відвідують концерти у нашому виконанні, які завершуються бурхливими оплесками”, - ділиться Ірина.
У важкі часи Ірину також підтримала співачка, акторка, фольклористка та композиторка — Мар'яна Садовська, яка саме мешкає у Німеччині.
Мар'яна Садовська (у вінку) з колективом "Заграйярочка" до окупації Волновахи
“Мар'яна Садовська стала для мене немов другою сестрою. Вона була поряд зі мною в думках і молитвах з самого початку цих страшних подій. Після 24 лютого вона постійно дзвонила і писала наснажливі повідомлення, які надали мені сили вижити. Коли Мар'яна дізналася, що у мене вийшло виїхати, радощів не було меж. Хоча Мар'яна і проживає теж в Німеччині, ми не могли спочатку зустрітися, бо наше місто від неї дуже далеко. І все ж це не стало на заваді”, - розповіла Ірина.
Як мешканці Волноваського району знайомлять німців з культурою Донеччини
Через деякий час Мар'яна Садовська почала включати Ірину з донечкою у різні творчі проєкти, під час яких вони знайомили людей з українською традиційною культурою та старовинними піснями Донеччини. Під час гастролей Німеччиною родинний дует обрав для себе символічну назву “Голос Степу”. Відеозаписи своїх співів вони викладають в однойменному YouTube-каналі.
“Під час перших наших гастролей, у грудні 2022, ми відвідали місто Кельн, де за тижневим проєктом провели цикл майстер-класів для біженців з України по вивченню Волноваських старовинних колядок та щедрівок, а також представили вивчені колядки та щедрівки з українськими біженцями на благодійних заходах та концертах.
У Кельні нам також пощастило співати спільно з німецьким хором, яким керує Мар'яна Садовська. Німці були приємно здивовані почути колоритні пісні Донеччини. Після концерту ще довго нас не відпускали, знайомилися та фотографувалися. Наша ціль донести у світ свою історію, яка має українське походження та традиційну культуру, яка існувала з часів заселення степу з 18 - 19 століття.
В січні 2023 ми виступали на сольному концерті Мар'яни Садовської в театрі міста Дюссельдорф, на якому представили старовинні пісні Волноваського району та розповіли про спільні експедиції волноваським районом, які відбулися у 2016 році. Але щоб зрозуміти усю глибину даного проєкту, треба зануритися в його історію”, - каже Ірина.
За словами фольклористки у 2016 році до Волноваського районного центру культури приїхали з виступами український поет — Сергій Жадан та співачка — Мар'яна Садовська.
“Після концерту Сергій Жадан і Мар'яна Садовська завітали до нашої музейної кімнати фольклорного гурту "Заграйярочка". Вони були вражені побаченим і почутим. Мар'яна не очікувала побачити в Донецькій області колоритний колектив, який працює виключно лише над збереженням та відродженням традиційної культури Донеччини. Після співу “Заграйярочки” Мар'яна заплакала від щастя, тому що відчула в ньому справжню українську Донеччину. А коли дізналася, що у нас майже у кожному селі старожили розмовляють українською мовою, співають колоритні пісні, пам'ятають весільні традиції, загорілася думкою про спільні експедиції нашим краєм.
Наступного року Мар'яна приїхала вже з основною експедиційною ціллю. Ми подорожували селами навколо Маріуполя і після цього Мар'яна створила свою концертну програму “Ніч лише починається“ та представила даний проєкт в Німеччині. Мар'яна Садовська дуже хотіла, щоб учасники “Заграйярочки” були присутні на даному заході, та в той час це було нереально зробити.
У 2023 Мар'яна Садовська вирішила повторити той проєкт, тільки на сцені вже заспівали справжні артисти з Донеччини, що стало неочікуваним здивуванням для українських та німецьких глядачів.
Наш колоритний спів доповнили учасниця Донецького фольклорного ансамблю "Дивина" - Юлія Кулиненко та її донька Віра, а також нова учасниця з України — Саша Тимошенко, у якій був дебют на даному заході. Разом з цими дівчатами на сцені було представлено весільний обряд "Вбирання молодої" та виконані фінальні пісні.
Відчуття від концерту неперевершене. Дуже приємно було відчувати тепло глядачів, які уважно вслухалися у кожен звук багатоголосся. Українці після концерту підходили та дякували за те, що вільні та гучні степові голоси додали їм сил перебувати так далеко від рідного краю”, - говорить Ірина Крюченко.
Жінці вдалося зберегти майже всі дослідницькі матеріали, які вона збирала багато років разом з іншими учасницями гурту “Заграйярочка”. Ці коштовні знання обов’язково стануть в пригоді для майбутніх поколінь.
Плани на майбутнє
“В червні дует "Голос Степу" запросили представити цілу програму народного гуляння літнього циклу, яке відбудеться на площі біля театру у Дюссельдорфі. Будемо з присутніми глядачами плести віночки, водити хороводи співати русальні, купальські та обжинкові пісні”, - зазначає Ірина.
Але як би не приймала гостинна Німеччина, Ірина мріє повернутися додому.
“Коли повернусь в рідне село та вільну Волноваху, мрію створити етноцентр Волноваського району, де б молодь могла розвиватися, пізнаючи правдиву історію рідного краю. Діти б брали активну участь у відродженні та збережені етнографічної традиційної культури Донеччини та залюбки б записувалися в клуби за інтересами народного ремесла: лозоплетіння, гончарство, писанкарство, навчалися б у майстринь традиційної вишивки, вінкоплетіння, виготовлення ляльок мотанок. Також я планую, щоб на базі Центру були гуртки автентичного танцю та співу. При Центрі працював би етнографічний музей, де була б представлена хата наших переселенців в розрізі зі своїми приналежними атрибутами, старовинним посудом, вишитими рушниками та представленими зразками старовинного вбрання переселенців 19 століття. Дай Боже дочекатися повернення додому і знайти для здійснення цієї мрії однодумців та фінансову підтримку”, - ділиться планами на майбутнє Ірина Крюченко.
