Журналісти Волноваха.City промоніторили ворожі ресурси та дізналися про ситуацію у Валер’янівці Волноваського району.
“Світла немає три місяці”
До повномасштабного вторгнення російських окупантів маленьку та затишну Валер’янівку можна було назвати селом, яке розвивається, тим паче в людей завжди була вода, електроенергія, газ, ліхтарі на вулицях працювали від сонячної енергії, ремонтувалися дороги, а Валер’янівська школа входила до переліку найкращих шкіл України. Проте у життя мешканців Валер’янівки прийшов “рускій мир”. І люди, які вижили під час нападу російських бойовиків, вимушені тепер виживати.
Наприклад мешканець Валер’янівки Іван Карпенко розповів, що у Валер’янівці немає світла три місяці. І хоч мешканці зверталися по допомогу до всіх можливих гауляйтерів окупаційного режиму, проте це не дало жодних результатів.
Також у селі проблеми з хлібом. На це скаржиться продавчиня місцевої крамниці Оксана Гусєва.
“Хліб нам не возять, бояться. Ось найпростіше — привезти нам хлібу, водії бояться… Більшу частину товарів ми самі привозимо з Донецька”, - каже Оксана.
Також жінка розповіла про проблеми з навчанням школярів — школа в селі не працює.
“Діти мають ходити до школи. Тим паче вони тільки рік тому перейшли на російську мову навчання. От моєму сину важко…” - зазначає продавчиня.
Мешканці зазначають, що проблеми є не лише в селі — людям страшно кудись виїздити через погану безпекову ситуацію на дорогах. І це не дивно, адже на кожному кроці можна зустрітись з російськими окупантами.
“По людські втомилися, бо кожного дня боїмося… Уїздиш кудись з відчуттям страху — боїшся що десь в дорозі щось станеться, тому що багато є таких випадків…” - розповідає інша мешканка Валер’янівки.
Бібліотекарка Наталія Корбут розповіла як через напад росіян постраждав місцевий Будинок Культури — пряме влучання у дах, повилітали вікна… Проте бібліотекарка зазначає: “Слава Богу, книги вдалось врятувати”.
Через відсутність електроенергії у селян також немає води й опалення. На це скаржиться пенсіонерка Раїса Семенівна, яка радіє дощу.
“Оце збираю воду, щоб попрати було чим. Радію коли пішов дощ чи сніг. Нагріваємо, топимо…” - каже жінка.
Монологи мешканців Валер'янівки:
