Аналітик центру громадянської освіти "Альменда" Олег Охредько розповів виданню Волноваха.City про те, як російські окупанти цілеспрямовано знищують українську ідентичність дітей через освітню систему, чим загрожує батькам відмова від навчання за російськими стандартами та які реальні можливості має молодь з тимчасово окупованих територій для вступу до українських університетів.
Право на життя і гідність — перше, що порушується
Центр громадянської освіти "Альменда" з 2014 року фіксує порушення прав дітей на тимчасово окупованих територіях. За словами Олега Охредька, ці порушення не мають регіональної прив'язки — вони системні й охоплюють усі загарблені росією землі України.
Перше і найбільш очевидне — право на життя. "Альменда" фіксує випадки загибелі дітей безпосередньо від рук окупантів. Найбільш резонансний — вбивство підлітків з Бердянська Тиграна Оганнісяна та Микити Ханганова. За словами омбудсмана Дмитра Лубінця, це була позасудова страта.
Тигран Оганнісян і Микита ХангановФото: Скриншот
Паралельно документуються факти катувань і приниження людської гідності. За інформацією організації, дітей утримують у підвалах і так званих "ямах" без їжі та води, чинять фізичне та психологічне насильство.
Окремої уваги потребують історії дітей, які постраждали від сексуального насильства. Про кілька з таких випадків повідомила правозахисниця "Альменди" Марія Суляліна.
"Депортована до рф 12-річна дівчинка розповіла про спробу зґвалтування з боку працівника російського реабілітаційного центру. Це подавалося як своєрідна “форма виховання". І вона була не єдина. Інший випадок – хлопець з Маріуполя, який пізніше опинився у притулку на окупованій частині Донеччини. Він також повідомив про пережите сексуальне насильство, але довгий час відмовлявся від психологічної допомоги й звинувачував себе в тому, що сталося", - зазначила жінка.
Знищення ідентичності як державна мета
Олег Охредько наголошує: росія поставила собі за мету системне знищення української ідентичності. І робить це послідовно — через всі рівні освіти, від дитячого садка до вищих навчальних закладів.
"Їхня головна задача — виховати з українських дітей росіян. І це робиться у ненависті до всього українського. Одним з показників цієї політики є те, що в переліку мов навчання для національних меншин, передбаченому російським законодавством, української мови більше немає. Тобто навіть формальної можливості навчатися рідною мовою на окупованих територіях не існує", — розповідає аналітик.
Крім мовного питання, фіксується масштабна пропагандистська обробка дітей через культурні продукти. Аналітик наводить як приклад мультфільм "Маша і Ведмідь", який досі дивляться навіть українські діти на вільній території України, бо він перекладений українською мовою та доступний на YouTube. За його словами, "Альменда" має розробки, які показують, як у цьому мультфільмі "зашита" російська пропаганда, а кошти за перегляд цього "російського шлаку" йдуть у бюджет рф на війну проти України.
"Окремою формою приниження є примусове виконання російського гімну в школах — причому педагоги контролюють не просто присутність учнів, а те, чи вони дійсно співають. Дітей, які демонструють проукраїнську позицію, піддають булінгу, який нерідко переходить у фізичні знущання", - акцентує Олег Охредько.
Учні Новотроїцької школи на так званому "патріотичному" заходіФото: ворожі джерела
Мілітаризація з пісочниці
"Окупанти почали впроваджувати мілітаризацію дітей, починаючи з дошкільних навчальних закладів", — стверджує аналітик.
Іграшки в одному з тимчасово окупованих садочків Волновахи. Фото з ворожих джерел
У дитячих садках проводяться заходи, спрямовані на формування "мілітаристського духу". Для цього залучаються представники так званого "СВО" — вони відвідують дошкільні й навчальні заклади.
У школах мілітаризація вбудована безпосередньо в навчальний процес: введено курс з управління дронами, спеціальні предмети з "військової підготовки". Паралельно активно розвиваються молодіжні організації — "Рух перших" і "Юнармія", у статуті якої прямо зазначено мету: підготовка до служби в рядах російської армії. У початкових класах учнів масово приймають до організації "Орлята" — цілими класами, без індивідуального вибору.
Розвивається і мережа кадетських класів, де діти з першого класу носять форму, проходять тренування і спеціальні заняття військового спрямування.
Не менш важливим є пропагандистський складник: по всій окупованій території з'являються мурали із зображенням дітей поряд із вояками, меморіальні дошки загиблим учасникам так званого "СВО", "парти героїв" — за словами аналітика, їх стало так багато, що "вже припинили підраховувати".
Влітку мілітаризація продовжується через табори відпочинку. Дітей вивозять до Білорусі, на росію, до Криму, зокрема до "Артеку", де проводяться зміни з назвами на кшталт "Майбутні командири". Деякі зміни куруються Слідчим комітетом росії. Участь у таборах небезпечна ще й тим, що дитина на 20 днів повністю ізолюється від родини та піддається впливу без можливості втручань боку батьків.
Під час зборів і таборів діти знайомляться не з макетами, а з реальною зброєю. Охредько підкреслює: мілітаризація охоплює не лише хлопців, а й дівчат.
Доноси, обшуки гаджетів і психлікарні
Окремою темою є контроль і стеження. На ТОТ будь-яка проукраїнська позиція дітей прирівнюється до екстремізму або «девіантної поведінки». За даними "Альменди", особливо на Донеччині та Луганщині, таких дітей скеровують на лікування до психоневрологічних диспансерів. Охредько уточнює, що це не поодинокі випадки.
У закладах освіти окупованих територій вчителів зобов’язують проходити курси з виявлення так званої "екстремістської поведінки" серед дітей. А під тиском опиняються не лише учні, а й цілі родини. Це можуть бути примусові бесіди з психологами, виклики до Центру протидії екстремізму, опитування батьків, які фактично використовуються для виявлення “неблагонадійних” родин. І навіть якщо дитину не викликають безпосередньо, вона добре розуміє, що за прояв своєї ідентичності може бути покарана. Про це прямо говорять на “уроках розмов про важливе”, зустрічах з військовими чи антипатріотичних заходах.
За словами Олега Охредька, у школах практикується "донощицтво" — діти розпитують одне одного і доносять на тих, хто проявляє проукраїнські погляди. Вчителі розпитують молодших школярів про те, що батьки розповідають вдома.
Обов'язковою стала перевірка гаджетів на наявність українського контенту. Відповідно до російського законодавства, всі оператори інтернету на окупованих територіях зобов'язані встановлювати обладнання для моніторингу трафіку.
"Я був особисто свідком, коли по дворах їздили машини — пеленгатори, які прослуховували навіть мобільні телефони. Це було у Бердянську", — розповідає аналітик.
Тиск на батьків і ризики відмови від російської школи
Після початку повномасштабного вторгнення на так званих "нових окупованих територіях" окупанти організовували повернення дітей до шкіл, які почали працювати за російськими стандартами. Нерідко це відбувалося в буквальному сенсі примусово — озброєні люди обходили будинки і вимагали відправити дітей до школи. Батькам погрожували "підвалом" або позбавленням батьківських прав.
За словами пана Олега, на початку — у 2022 році — частині сімей вдавалося імітувати відвідування школи: дитина виходила з портфелем, але йшла до бабусі, де підключалася до онлайн-навчання в українській школі. Однак поступово окупаційна адміністрація вичисляла таких дітей — зокрема через медичну систему, оскільки для отримання будь-яких послуг потрібно було реєструватися.
Сьогодні батьки, чиї діти виявляють проукраїнські погляди, регулярно викликаються на "бесіди" або до них приходять додому. Аналітик описує ситуацію як повернення до радянської "мімікрії" — люди змушені пристосовуватися заради виживання.
"Знаємо, що діти є діти. Вони дуже легко піддаються впливу пропаганди. На жаль, росіяни професійно працюють у цьому напрямку", — каже фахівець.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
