Олег Іванов з Волновахи колекціонує та реставрує радянську телерадіотехніку. Його домашній музей налічує понад 100 експонатів та розташований у підвальному приміщенні будинку. Але поціновувач раритету не втрачає надії створити у Волновасі просторий і сучасний музей телерадіотехніки, відкритий для всіх.
Патефони, радіоприймачі, телевізори та іншу техніку Олег Іванов почав колекціонувати з дитинства. “Перший вініловий програвач батьки купили собі за 720 радянських рублів. Для порівняння, найбільша заробітна плата тоді складала 120 рублів. Мені на той час було приблизно 8 років. Я регулярно лазив туди та ламав стереофонічні голочки (одна голка розрахована на одну пісню). І тому, щоб я до нього не підходив, батьки купили мені власну радіолу “Кантата” за 30 рублів та сказали, що я можу робити з нею що завгодно — працює по цей день. Саме з того часу я почав збирати техніку. Там хтось викинув радіоприймач — я його підберу, додому принесу, відремонтую і він працює”,- розповідає пан Олег.
Упродовж життя Олег Іванов збирав та реставрував техніку. Це заняття стало справжнім його захопленням. Деякі екземпляри він купував сам, а деякі йому дарували знайомі та друзі. Реставрація одного такого приладу, розказує пан Олег, може займати до двох місяців. Робота ця кропітка, вимагає багато терпіння, знань і коштів – зізнається він.
Цьому ремеслу пан Олег навчався на курсах майстрів по ремонту телерадіоапаратури у Волновасі. Хотів працювати в ательє, але не вийшло - ремонтував магнітофони для друзів безкоштовно. “Мені не потрібні гроші, мені потрібно щоб звук йшов”, - поділився майстер. Деякі пристрої після ремонту йому залишали для колекції.
Його приймачі і радіоли вражають різноманітністю зовнішнього вигляду. Деякі більше схожі на вишукані меблі, ніж на прилади, що передають звуки. Наприклад, комплекс “Романтика”.
В пана Олега немає своїх “улюбленців” серед експонатів. Він вважає, що в кожного пристрою є своя душа, історія та характер. “Радіолу з програвачем “Дружба” 10 років тому я купив в Новотроїцькому. Минулі господарі хотіли “пустити її на детальки”, але я цього не міг дозволити. Тоді позичив 700 грн в однокласника та врятував цю чудову техніку. За “Дружбу” віддав 500 грн та за 200 грн придбав ще раритетне вебрадіо”,- поділився пан Олег.
Приблизно тридцять експонатів не увійшли до виставкової зали, бо ще знаходяться на реставрації. “В залі стоїть лише справна техніка. Решту потрібно ремонтувати: реставрувати корпуси, шасі та електроніку. Якщо я втомився, приходжу сюди, вмикаю музику та релаксую. Мені більше нічого не потрібно для гарного відпочинку. А якщо в мене поганий настрій, я можу взяти радіолу, що не працює, занести її в будинок, увімкнути телевізор, заварити собі кави та за два дні зробити пристрій. Ця справа приносить мені невимовне задоволення. Мені подобається те відчуття, коли техніка в моїх руках оживає”, - говорить пан Олег.
В його житті траплялися й чудернацькі випадки, які складно пояснити. “Одного разу привезли мені на ремонт техніку, а я не можу зрозуміти чому вона не працює — по всім технічним характеристикам вона мала б працювати. Почалася по телевізору якась політична передача, я поставив пристрій на стіл, а він почав грати! Просто прийшло натхнення і він заграв. Я не можу це пояснити, адже нічого такого не робив — просто поправив електроніку, під'єднав та увімкнув. Такі випадки не одиничні. Декілька днів тому мені на ремонт принесли одну радіолу, яка за всіма показниками мала б працювати. Я довго шукав причину поламання, контакти перевіряв та паяв, а вона не працює — шипить та й все. Що я роблю: радіо відставляю та чекаю на політичну передачу. Починається передача, ставлю радіо на стіл, вмикаю в розетку, підключаю антену — і воно працює ”, - розповів Олег Іванов.
Майстер з любов'ю розповідає про свою колекцію, показує каталоги, документи на техніку та демонструє роботу пристроїв. Ніжно мізинчиком ставить голку на пластинку і починає грати прекрасна мелодія, звучання якої неможливо порівняти з музикою жодного сучасного аудіопристрою.
“Я мрію в майбутньому створити музей з трьома експозиціями: радіоли, телевізори (лампові та лампово-провідникові) та звичайні магнітофони (лампові, транзисторні, тощо). Кімнат для цього в будинку достатньо”, - розповів пан Олег.
За словами пана Олега, його колекцію знавці оцінили у більш як 15 000 доларів.
“Я не для того її збирав, щоб потім продати. Я хочу показати її людям”, - зазначив майстер.
Олег Іванов має ще й колекцію раритетних годинників, але це вже інша історія.
Якщо ви хотіли б передати до музею якийсь ваш пристрій, можете це зробити, зателефонувавши майстру за номером 066-408-3177.
