Третину свого життя Олександр Шиян провів у морі. За цей час моряк у третьому поколінні родом із Волновахи побував у надзвичайно довгому рейсі, навчився бездоганно слідкувати за безпекою судна, та переконався, що жінкам точно є місце на кораблі, а от забобонам - навпаки.
В море - зі школи
Олександр потрапив на свій перший рейс у шостому класі. “Мама взяла на роботу із собою”, - згадує усміхнений 30-річний чоловік. Він - частина великої морської династії. Морю присвятили своє життя дідусь, тітка та мама.
- Вперше мама пішла у рейс, коли я був у 4 класі. Я залишився з тіткою, яка теж була морячкою - коком на кораблі. Тому з мамою вони працювали по черзі. Мама поверталася і залишалася вдома зі мною і двоюрідною сестрою, поки тітка була в морі. Ну і яку романтику я міг тут бачити? Мені хотілося бути з мамою разом.
Олександр Шиян
Відносини з морем склалися у Сашка не одразу. І хоча врешті-решт спадковість перемогла, він зізнається, що у дитинстві не марив судами. Родина навчила хлопця, що “море - це один з засобів заробітку”, який не потрібно припорошувати міфами та романтикою.
Дідусь Олександра ходив у море помполітом. І чоловік радіє, що цієї посади часів радянської доби більше не існує на сучасних судах.
- Уявіть тільки-но, матрос цілий день на палубі працює фізично, а після робочого дня замість відпочинку тебе чекають у “ленінській” каюті. Отже, дід слідкував, щоб екіпаж не забував про комуністичні ідеали і суворо слідував лінії партії. Ставлюся до цього, як до історії: було і минуло.
Босфор, Туреччина
Після завершення 9 класу Олександр залишився у Волновасі. Він був змушений піклуватися про хвору бабусю. Тим самим дав змогу мамі продовжувати працювати та ходити у рейси. Після закінчення Великоанадольского лісового коледжу хлопець опинився на роздоріжжі, обираючи майбутнє. Тут у пригоді й став приклад мами.
- Я просто не бачив ніяких перспектив на березі. Між тим, в мене був приклад - мама, яка змогла заробляти та виростити мене сама, адже з батьком вони розлучились, коли я ходив у дитячий садок. Можна сказати, що мама мене і надихнула стати моряком.
Босфор, Туреччина
Бісів плавкран
Продовжуючи династію Олександр вступив на курси моряків у Маріуполі. Навчання тривало пів року й більшу його частину складала практика, яку Сашко згадує наполовину із зітханням, а наполовину із гумором.
- Я працював на плавучому крані, який просто стоїть на місці. Як виявилося, багато хто взагалі заплатив за практику, щоб не відвідувати. А я ж правильний - щоранку о четвертій сидів у електричці й дві години їхав до Маріуполя на той бісів плавкран. Може через те і зненавидів Маріуполь.
Босфор, Туреччина
Менше з тим, Сашко 6 років проходив у море матросом, рік - боцманом і вже три, як другий помічник капітана. У новий рейс планує піти старшим помічником капітана і має для цього всі підстави - закінчив навчання. Та визнається, що йому шкода згаяного часу на навчання не за спеціальністю.
- Тільки три останні роки я працюю не робітничим, слідкую за безпекою судна - офіцер. На будь-якому плавзасобі є безліч вогнегасників тощо, які потребують догляду. Перевірка може статися у будь-якому порту без попередження і всі засоби безпеки мають працювати бездоганно і бути не протермінованими. Працюю постійно і безперервно за графіком: 4 години - працюю, 8 - відпочиваю. Такий режим втомлює, хочеться відіспатися.
Родинні зустрічі між рейсами
Найдовшим для моряка став контракт, що тривав майже рік через пандемію COVID-19.
- Контракт продовжували, щоб не змінювати екіпаж. Адже по всьому світу остерігаються хвороби та діють епідеміологічні міри. На щастя, це не стало стресом для моєї сім’ї. Ми завжди підтримували зв’язок через інтернет. Поговорити - розкіш. А от повідомленнями обмінювалися постійно.
Босфор, Туреччина
Сашко каже, що відносини на відстані - завжди випробування. Тому у сім’ях деяких його колег такий довгий рейс, на жаль, спровокував конфлікти.
- Тривала розлука не йде на користь сім’ї. Це важко обом: дружині й чоловіку. До того ж навколо ці стереотипи про жінок, які чекають у кожному порту. Ніхто нікого давно не чекає! Нікому не потрібен такий робітник, який думає про втіхи, а не роботу. Море - це бізнес.
Але у морській династії Олександра звикли підтримувати один одного через моря та країни.
- Мама не ставила дурних питань, розуміла, що це робота і так треба. Взагалі нічого страшного! Ми з нею не бачились вже три роки, не виходить зустрітися на суші між рейсами.
Чоловік переважно працює у морях, що омивають Європу. Мріє потрапити у Сполучені штати Америки. Проте вважає, що Україна - найкраща з країн. I під час довгого перебування у морі саме новини із рідного міста підбадьорювали Сашка.
-Щоб якось себе розважити і знати, що коїться на Батьківщині, протягом 11 місяців рейсу читав Волноваха.City. Приємно вразило, що у нас триває таке масштабне будівництво стадіону. За час своїх подорожей я бачив достатньо, аби остаточно вирішити, що жити хочу тільки в Україні.
