Із січня по вересень 2020 року кількість зареєстрованих безробітних в Україні становила 1 млн осіб, і 59% із них — це жінки. Таку статистичну інформацію повідомляють на сайті Державного центру зайнятості. Як пандемія вплинула на життя жінок та чоловіків, які залишилися без роботи у Волноваському районі, дізналися у Волноваха.City.
Ситуацію з безробіттям у Волноваському районі прокоментував заступник директора Волноваського районного центру зайнятості Олександр Человань:
Олександр Человань під час інтерв'ю з Волноваха.City
“Карантин вніс особливі зміни в наше життя, вплинув на ринок праці й зробив цим для нас “ведмежу послугу”. У Волноваському районі кількість безробітних із початку року склала понад 1700 осіб. Вакансій у нас зараз зареєстровано близько 100. На початок року безробітними були переважно жінки, але зараз через пандемію відсоток жінок та чоловіків, які залишилися без роботи, приблизно однаковий. Також я вважаю, що на такі показники вплинув “період сезонності” - на облік до нас стали працівники сільського господарства. Але я не можу жодним чином порівнювати показники минулого року з цим роком, бо раніше не було такого карантину, який погіршив становище малого та середнього бізнесу та ринку праці в цілому.
Також у людей виникали проблеми з транспортною доступністю до роботодавця, бо на початок карантинних обмежень у районі було пригальмовано майже все транспортне сполучення. Було дуже багато випадків, що втрачали роботу просто тому, що не мали фізичної можливості туди доїхати. Хто міг працювати віддалено, дотримуючись самоізоляції, працювали. Роботодавці були зацікавлені в тому, щоб зберегти здоров’я людей, щоб вони не хворіли. Адаптуватися до нових умов роботи змогли не всі — гостра проблема виникла з цим у людей віком 55+, що зумовило різке збільшення кількості безробітних передпенсійного віку.
Олександр Человань під час інтерв'ю з Волноваха.City
Безробіття — це відсутність грошей. Чоловіки та жінки не можуть прогодувати свої родини. А якщо, не дай Боже, хтось захворіє? Особливо важко зараз людям у ситуації сімейного безробіття. Через брак коштів відчай людей не має меж — зростає кількість злочинів та випадків домашнього насильства.
Мінімальна виплата по безробіттю складає зараз 1000 грн. Цих грошей, м'яко кажучи, недостатньо. Добре, коли ти проживаєш у селі й у тебе є якесь господарство, а якщо ти живеш у квартирі - як на ці гроші й комунальні витрати покрити, і прогодувати себе та рідних?
Зараз дуже складно спрогнозувати, як буде змінюватися ситуація на ринку праці в майбутньому. Зрозуміло одне — життя продовжується, люди зацікавлені у працевлаштуванні, і задля цього вони готові на перекваліфікацію. Зараз навіть в умовах карантину на курсах цільового призначення ми навчаємо приблизно 60 осіб, які бажають працювати в опалювальний сезон. Зараз ми надаємо повний комплекс послуг. Ми – єдина служба у місті, яка веде комплексний прийом громадян. Звідси збільшилася кількість працевлаштованих в нашому центрі зайнятості та люди, отримавши роботу, дякують нам за допомогу та йдуть до роботодавця”.
Статистичні дані Державного центру зайнятості по УкраїніФото: dcz.gov.ua
Олексій Павлов став на облік до Волноваського РЦЗ місяць тому. Чоловік за згодою сторін пішов із попереднього місця роботи, щоб більше часу присвячувати родині та допомагати дружині у декреті доглядати за немовлям. Надії знайти хорошу роботу чоловік не втрачає — сподівається на допомогу центру зайнятості та постійно стежить за вакансіями в інтернеті.
Олексій Павлов під час інтерв'ю з Волноваха.City
Ольга Клименко стоїть на обліку в центрі зайнятості з березня 2020 року. Каже, що довго не може знайти роботу, бо за її спеціальністю в нашому регіоні фахівців не шукають.
“Для людини завжди важко залишитися без роботи й це зовсім не залежить від вашої статі. Якщо ти хочеш працювати — роботу рано чи пізно знайдеш. Ось я, наприклад, за своєю освітою роботи знайти поки що не змогла, тому думаю перекваліфікуватися. Бо під час пошуку роботи я стикалася з тим, що за професіями, які мені подобаються, має бути досвід роботи або спеціальна освіта, якої в мене немає. Але час на обліку я не гаю дарма — займаюся хенд мейдом — в’яжу та створюю ексклюзивні речі з бісеру. Можливо, ця справа з часом переросте у підприємницьку діяльність”, - каже пані Ольга.
Під час жорстких карантинних обмежень фахівці центру зайнятості консультували людей дистанційно. Із якими труднощами довелося зіткнутися людям, розповіла заступниця начальниці відділу працевлаштування Тетяна Хорошок.
Тетяна Хорошок та Юрій Кучеренко (директор Волноваського РЦЗ) під час онлайн брифінгу
“Під час карантину дійсно багато людей втратили роботу, бо зачинилися деякі підприємства. На жінок це вплинуло особливо сильно — вони не просто залишилися без джерела прибутку, а й набули додаткового фізичного і психологічного навантаження, в тому числі через те, що їх діти не мали можливості ходити до садочків та шкіл, бо всі освітні заклади було зачинено. В нашому світі чомусь зазвичай стереотипно вважають, що за дитиною та про “хатній затишок” має турбуватися тільки жінка та мати. Але коли людина втрачає роботу, вона може перебувати у стресовому стані — їй потрібна підтримка, а не додаткові навантаження.
Не зважаючи на тимчасові труднощі з працевлаштуванням під час пандемії, я все ж таки вірю в те, що все налагодиться і всі, хто втратив роботу, швидко знайдуть нову ще ліпшу. Особливо я вірю в жінок — ми сильні, ми впораємося,”- каже пані Тетяна.
За інформацією Державного центру зайнятості в Україні зберігається високий рівень гендерної сегрегації на ринку праці. Це яскраво демонструє розрив у розмірі заробітної плати за видами економічної діяльності:
Статистична інформація Державного центру зайнятостіФото: dcz.gov.ua
Свою позицію щодо ситуації безробіття в Україні для Волноваха.City висловив виконавчий директор міжнародної громадської організації “Основи свободи” Олег Овчаренко.
Олег ОвчаренкоФото: www.facebook.com/oleh.ovcharenko
“Якщо людина мала роботу, а потім раптом її втратила, то це може вибити її з рівноваги. Якщо ще в родині є домашнє насильство, або є схильність до цього, або в людини перед очима раніше була модель поведінки, яка спонукає до насильства, то в ситуації безробіття це посилюється. Тут є ще й такий момент, що втрата роботи не є звичним станом для людини, принаймні для багатьох людей наявність роботи має значення. Якщо це втрачається, людина може відчувати незахищеність, розпач, вона дезорієнтована в часі, просторі, вона не знає куди рухатися. Ясно, що першою реакцією може бути й агресія.
Через пандемію більше за всіх постраждали люди, професії яких пов’язані з особистим спілкуванням з іншими людьми. Це переважно – соціальні працівники, лікарі, вчителі, перукарі тощо. А в нас так виходить, що в цих сферах працюють переважно жінки. В нас же є й гендерні стереотипи, що жінка немов би має бути берегинею родинного вогнища, а чоловік має заробляти кошти. Якщо людина живе з цими “цінностями” та щиро вірить в те, що вона має "здобувати", то це може вивести її з рівноваги. В нас ще є таке, що домашня робота часто не помічається, не визнається суспільством або домашніми. Типу жінка вдома та й вдома — це ніби її робота прибирати, мити посуд, готувати тощо. А якщо стає по-іншому та чоловік, який живе в полоні цих стереотипів, втрачає роботу — далі буде так, як домовишся. Можна рухатися в позитивному напрямку та розподіляти хатні обов’язки, тобто в рамках родини обирати собі шлях до порозуміння”, - поділився пан Олег.
Пандемія – це виклик для усіх. Для декого карантин став поштовхом для розширення наявного бізнесу та, наприклад організації доставлення готової їжі, продуктів, медикаментів, а когось навіть надихнув для відкриття власної справи. Деякі люди отримали нову освіту та працевлаштувалися на бажані посади. Український ринок праці хоч і відчув на собі ці негативні наслідки, але відновлюється потроху, пристосовується до нових умов.
Статистична інформація Державного центру зайнятостіФото: dcz.gov.ua
Матеріал створено в межах проєкту "Гендерночутливий простір сучасної журналістики", що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
