Сонце сідало за обрій. Сидячи з чотирма друзями у літній альтанці за філіжанкою кави ми обговорювали останні новини. "Чи чули ви про село Ходурки?" - запитала моя подруга Яна, дістаючи з кишені телефон. "Ні, не чули. А що там?", - надійшло у відповідь. Яна показала відео у TikTok, на якому видно як авто проїздить повз привидів, які ворушаться на вітру та інших героїв "жахастиків". І от ми вже всією кампанією їдемо машиною шукати це місце, весело сміючись, жартуємо що приїдемо у село, а там нічого такого немає, бо відео створив штучний інтелект. Менш ніж за 30 хвилин ми опинилися у Ходурках. Звичайне маленьке українське село, в якому за переписом населення 2001 року проживало 211 людей. На перехресті наша машина загорнула праворуч. Людей на вулицях не видно. Побачили панянку, в охайній хусточці та фартусі, яка поралася у своєму дворі. "Пані, а не підкажете, де тут у вас живуть привиди?", - запитали заблукавші туристи. "Та знаю звісно! Хто ж не знає! Їх поставила наша Галина!", - широко посміхнувшись, відповіла господиня. Виявилося, що ми інтуїтивно їхали у правильному напрямку. Просто дорога виглядала не як туристичний маршрут, а як "поворот не туди". Вже за мить ми опинилися на справжній вечірці монстрів. І чим темніше ставало на вулиці, тим яскравіше світилися очі казкових істот. Цей парк опудал його власниця Галина називає "Чучалендом"/"Опудалолендом". Вхід — безоплатний, проте пожертви на розвиток справи вітаються. Їх приймає у спеціальній касі миленька чорниця.
В "Опудалоленді", с.Ходурки
Історія "Опудалоленду"
Одразу пощастило зустріти власницю парку. Пані Галина переїхала до Ходурків зі Звягеля два роки тому. Каже, що завжди мріяла мати будиночок у селі. А опудал вони з чоловіком почали ставити біля подвір'я "по-приколу".
Історія почалася на Різдво. Компанія колядувальників вирішила пожартувати й одягнути маски. Одна з масок настільки сподобалася Галині, що вона попросила її не викидати, а віддати їй. Відтоді жінка почала цілеспрямовано збирати маски й костюми по секонд-хендах, а знайомі й сусіди самі почали приносити їй непотрібний одяг та реквізит.
Так поступово з'явилися перші опудала. За два роки цієї творчої роботи колекція виросла майже до 40 фігур, і продовжує поповнюватися.
Як реагує село
Спершу односельці розгублювалися: фігури, розставлені у дворі та біля озера, часто приймали за живих людей. Одна з місцевих бабусь навіть образилася, що «сусідка не відповідає на привітання», — а це, як з'ясувалося, було лише опудало. З часом мешканці не просто звикли до нових «сусідів», а й самі почали цікавитися, коли з'явиться щось новеньке, і пропонувати ідеї.
Хутір поступово перетворився на локальну пам'ятку: сюди приїздять не лише прості мандрівники, а й працівники поліції та комунальних служб — просто пофотографуватися. За словами Галини, один із таких візитів перетворився на справжній імпровізований концерт: патрульні з різних відділів привезли з собою гітару та баян.
"Шкода, що не зафільмувала таку вечірку", - посміхається жінка.
Проєкт підтримує і чоловік Галини — власник одного СТО у Звягелі. Наразі він допомагає збирати деталі для грандіозного задуму: чотириметрового "трансформера", який планує зварити з кузовів старих автомобілів. Чоловік жартує, що його дружина "тримає в заручниках його паспорт", доки конструкція не буде добудована.
Хатинка серед опудал
Крім самої колекції фігур, на території парку облаштовують і невеликий будинок для гостей, які захочуть відпочити на природі трохи далі від міста. Господиня власноруч білить стіни та готує помешкання, щоб воно було затишним і охайним.
Де шукати український "Опудалоленд"
Якщо ви захочете сюди приїхати, залишу тут адресу, аби не заблукали: Житомирська область, Ходурки, вулиця Лісова, 29.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
