Чому так сталося, як жителі Маріуполя відстоюють своє право на місто та які інструменти впливу існують – розбиралися Свои.
Універсальне гасло
Сама ідея права на місто з’явилася в 60-х роках завдяки соціологу та філософу Анрі Лефевру. В своїй книзі, яка вийшла в світ у 1967 році, він розповідає про революційне право на місто, яке здобувається шляхом протесту. Автор критикує процес, коли простір стає товаром, а доцільність розміщення чогось в цьому просторі вирішується лише за наявності прибутковості. За його теорією, у випадку, коли публічні простори в містах будуть так модифікуватися, лише тоді вони будуть потрібними.
«Тож, право на місто формується шляхом права різних людей на співтворення цього міста. А здобути його можна через мобілізації та протести», - розповідає аналітикиня центру «Cedos», керівниця Українського урбаністичного форуму Анастасія Боброва.
Згодом ця концепція трансформувалася, до неї докладалися багато дослідників та дослідниць. Одним з таких науковцем був географ Девід Харві, який написав роботу «Право на місто». За його теорією, коли ми кажемо про право, треба вказувати конкретну назву міста та зазначати для кого це потрібно. Бо міста виступають своєрідною ареною боротьби різних груп інтересів. Немає ідеального міста для всіх. За цим завжди стоїть чийсь інтерес. Наприклад, велосипедистів, які хочуть відведене місце для їзди. Чи то пішоходів, які потребують широкі дороги для прогулянок.
«Тож право на місто є колективним. Воно в жодному випадку не є правом лише однієї людини, яка захотіла щось зробити. Основна ідея права на місто є, по-перше, динамічною, по-друге, про боротьбу інтересів, по-третє в цю боротьбу можуть включатися міські соціальні рухи, які просуватимуть якесь право на місто».
Акція проти забудови міського саду в Маріуполі / Свои.City
Дослідниця Маргіт Маєр писала про те, що в якийсь момент міські соціальні рухи переходять від протестів до програм. Тож, від дореволюційного права на місто, вони переходять до співпраці: пропонувати реформи, покращення, тому іноді орієнтуються не на зміни системи, а на точкові покращення.
«З одного боку це має свої переваги і недоліки. Адже іноді вони виявляються включеними у загальні стратегії розвитку міста. І попри те, що вони можуть досягнути точкових змін, врешті система залишається незмінною».
Можна сказати, що право на місто – універсальне гасло соціальних рухів. Але треба завжди розуміти, що в кожній групі є свій інтерес і те право, яке можуть просувати одні люди, воно буде не актуальним для інших.
«Руки геть від міського саду»
Сьогодні в Маріуполі гостро стоїть питання щодо будівництва на території найстарішого Саду приватного гірничо-металургійного університету «Метінвест Політехніка».
Відомо, що до території університету відійде найстаріший в місті стадіон «Азовець», який перетвориться в гуртожиток зі спортивними майданчиками. Згідно проектом архітектурного бюро MASA Architects, на території Міського саду, який був заснований в 1863 році, побудують 12-поверховий навчальний корпус. Для цього представники корпорації «Метінвест» знесуть споруду недіючого літнього кінотеатру та вікові рослини. Відзначимо, колишній літній кінотеатр зараз у приватній власності – в минулому році його викупив «Метінвест», до цього він належав Торгово-промисловій палаті України.
Проєкт університету Метінвест Політехніка
Після появи інформації про забудову на сайті платформи демократичних ініціатив з’явилася петиція «Руки геть від міського саду», яка за добу зібрала необхідні 250 підписів. Станом на 31 березня свій голос в підтримку збереження будівлі колишнього кінотеатру та території саду підписали 460 людей.
В соціальній мережі Фейсбук також зробили спеціальні рамки з написом «Врятуємо Міський сад», які жителі встановлювали на фото свого профіля. Зазначався там і анонс заходу.
Тож 28 березня маріупольці вийшли на мирну акцію протесту проти будівництва університету. Місцеві жителі не вірять, що під будівництво університету вистачить території будівлі літнього кінотеатру. Вони побоюються, що частину дерев вирубають, а алеї та атракціони переобладнують під інфраструктуру університету.
«Як свідома громадянка я розумію, що є громадська територія, а є територія для приватних забудівель. Це нормально, коли приватне підприємство розвивається, але не за рахунок тієї землі, яка належить всім. Чому ми, люди, які сплачуємо податки, повинні віддати частину своєї землі приватним підприємцям, які будуть реалізовувати свої цілі?! Мене це дуже обурило, я написала пост у Фейсбуці з цього приводу. І, на моє здивування, він мав величезний відгук. Інформація дуже швидко поширилася. А це стається лише тоді, коли питання є дійсно болючим. Тож люди прийшли і висказують свою позицію», - розповідає організаторка акції Олена Золотарьова.
Олена Золотарьова - ініціаторка акції проти забудови в міському парку Маріуполя / Свои.City
За словами пані Олени, парк асоціюється з затишком та відпочинком і він повинен таким залишатися.
«У нас мало парків, які привели до ладу. Ті ж самі парки Лепорського, Азовстальський, які в занедбаному стані. І вони належать заводам. Чому ж вони не хочуть будувати університет там? По-перше, вони там могли налагодити паркову інфраструктуру, по-друге, вони розташовані близько до виробництва. Як на мене, забудову в міському саду хочуть перетворити в приватну резиденцію власника Метінвесту».
Олена Золотарьова наголошує, по документах то буде заклад для підвищення кваліфікації працівників металургійних заводів, а не маріупольських дітей.
Підтримує Олену й місцевий активіст Кирило Вишняков.
«В цьому парку я провів своє дитинство. Мої двоє синів тут ростуть. І я хочу, щоб це і дальше тривало. Якщо ми збудуємо цього 12-поверхового монстра, цей парк придбає, як каже наш мер, іншу філософію».
Кирило зазначає, дуже добре, що з’явився інвестор і в місті з’явиться ще один навчальний заклад, але важливо, щоб забудовник розглянув інші локації. Він пропонує звернути уваги на територію біля Маріупольського державного університету, будівлю «Азовгіпромез», яку також нещодавно викупили.
«Треба розмовляти з цього приводу. Нехай то буде прекрасний університет. Але нащо позбавляти жителів того маленького шматочка щастя, яке у нас сьогодні є. Ми вимагаємо, щоб інвестор розглянув інші локації».
Паралельно на акції тривав збір підписів проти забудови. За годину вдалося зібрати 500 підписів, не зважаючи на раптовий дощ та провокацію з подібним збором від ОПЗЖ. До речі, перед початком заходу представники політичної сили встановили намет з логотипом та почали агітувати підписати документ від імені партії. В ситуацію втрутилася поліція, яка швидко припинила їхню діяльність.
Позиція Метінвесту
Розуміючи резонанс в суспільстві, прес-служба Метінвесту підготувала відповіді на найбільш болючі питання жителів Маріуполя. Вони зазначили, що територію Міського саду обрали по двом причинам. Перша – міжнародний досвід.
«University of Virginia в Шарлотсвілл (Вірджинія, США), St. Olaf College в Нордфілде (Міннесота, США), University of Washington в Сіетлі (Вашингтон, США) об'єднує не тільки першокласну освіту і багатющий досвід часів, а й те, що вони розташовані поруч з міськими парками. Тобто на одній локації вчаться студенти, гуляють жителі міста, зберігається історична цінність…Ми відкриваємо принципово новий для Маріуполя і системи освіти етап».
Метінвест Політехніка - візуалізація проєкту
Друга причина – шанс для розвитку. Вони зазначають, зараз в будівля колишнього кінотеатру зруйнована, там часто можна побачити асоціальних, потенційно небезпечних особистостей. Аби цього позбутися, вони якраз і пропонують будівництво закладу.
Щодо того, чому вони не хочуть починати роботи в тій самій будівлі «Азовгіпромезу», кажуть, простіше будувати з нуля. В компанії запевняють і про збереження паркової флори.
«Щоб провести роботи згідно з проєктом, на території будівництва доведеться вирубати не більше 6 дерев. Це не реліктові породи. Замість зрубаних дерев буде висаджено в п'ять разів більше там, де вирішить громада».
На це депутат Міськради та екоактивіст Максим Бородін на своїй сторінці у Фейсбуці зауважив: «Одне з дерев, яке збирається спиляти компанія для будівництва своєї висотки в Міському саду - це Тополя чорна, якій понад 140 років!»
Пристрасті не вгасають
Наступним кроком у відстоюванні Міського саду організаторка акції Олена Золотарьова обрала проведення акції під стінами Лівобережної адміністрації 31 березня. Там проходить сесія міськради.
«Нагадаємо їм, що вони депутати, завдяки своїм виборцям, і що вони є вашими представниками, а не «вєршитєлямі судєб».
Сутички з поліцією перед початком сесії міськради в Маріуполі
Сьогодні депутати повинні були віддавати голоси за зміну цільового призначення землі Міського саду, що надасть дозвіл на забудову багатоповерховим закладом освіти. Однак прийняли рішення розділити сесію на два пленарних засідання, і рішення по долі Міського саду буде прийматися на другому. Коли саме - буде відомо пізніше.
«Я дуже вірю в протест громадськості. Мабуть, якщо б не було віри, я не закликала людей приходити та відстоювати наше право на місто. Зараз все залежить від маріупольців: чи продовжать вони приходити і обурюватися. Бо та людина, яка хоче побудувати тут університет, дуже цінує свою репутацію на міжнародній арені і їй не потрібне громадське обурення. Якщо маріупольці продовжать протистояння, це обов’язково спрацює», - наголошує пані Олена.
Акція проти забудови міськсаду / Свои.City
Анастасія Боброва каже, протести прямої дії, що проходять в Маріуполі, є найефективнішим способом. Особливо для міських мобілізацій, які зазвичай виникають на фоні просторових конфліктів. За її словами, ще з Урбаністичного форуму треба говорити про те, що урбаністика не лише про збудоване середовище, а й про соціальні процеси в містах. Тому тут інструментів впливу на право може бути ще більше: від радикальних та прямих і до розробки програм участі в публічній політиці.
«Я бачила пости від урбаністичних тусовок про важливість появи в місті такої крутої інфраструктури. Тут і спрацьовує те, що урбаністика – не лише про вигляд, а й про політичні процеси. Тож в цьому випадку не стільки важливо, як виглядатиме ця будівля, а як саме її планують будувати: хто залучався до проєкту, який капітал, хто стане основним бенефіціаром і чому ніхто про це не запитав жителів Маріуполя».
Що далі
Наступним кроком у ситуації з Міським садом, говорить Анастасія Боброва, стоїть питання про те, що робити далі.
«З одного боку, в Україні є офіційні інструменти впливу на політиків методом парсифікації. Наприклад, через «Громадський бюджет». Або можна брати участь у громадських слуханням чи громадських обговореннях. Також треба проводити дослідження і через них впливати на покращення».
Аналітикиня вважає, що дуже важливо продовжувати виходити на подібні акції та висвітлювати подію в ЗМІ.
«В Маріуполі є проблема з викидами та забрудненням повітря, але основний забрудник цього повітря вирішує будувати університет, а не модернізувати заводи».
Наприклад, таким чином в 2012 році жителям Києва вдалося відстояти гостинний двір на Контрактовій площі.
«Там хотіли зробити торгівельний центр. Але в процес втрутилися активісти та небайдужі місцеві жителі. Таким чином гостинний двір не забудували. Але і досі він пустує за закритим замком та руйнується».
Гарним прикладом Анастасія Боброва називає відстоювання парку в Сиховському районі Львову. Там активісти опікувалися сквером, на місці якого хотіли збудувати торгівельний центр. Але шляхом протестів їм вдалося не лише відстояти сквер, а й зробити його приємним для відвідування.
***
Матеріал створений в межах проєкту «Активація: Культура мирних зібрань», що реалізується Платформою ТЮ завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Проєкт присвячений підвищенню обізнаності громад про право на свободу зібрань, культуру мирного і креативного протесту, а також про способи вирішення конфліктів між владою і суспільством.
