Через втрату зв’язку з рідними під час активних бойових дій більшість з нас сильно хвилюються. Адже найстрашніше, коли не знаєш, чи живі твої близькі. Волноваха.City зібрала історії тих, хто вже знайшов своїх рідних з Волновахи.
Мешканці Волновахи вже знають - коли в місто приходять окупанти, телефонний зв’язок та інтернет стрімко зникають. Ускладнює комунікацію з рідними і те, що в місті немає електроенергії, щоб зарядити телефони. Деякі містяни не чули голоси своїх близьких вже майже три тижні. Люди шукають будь-які способи, щоб зв’язатися з рідними та друзями.
“Телефонував понад 4 години з різних точок мікрорайону”
Ранок багатьох людей, які змогли виїхати з Волновахи та не мають зв’язку з батьками, які залишилися, починається зі спроби їм додзвонитися. Батьки Євгена також лишилися в окупованій Волновасі. Щоденні спроби додзвонитися упродовж 18 діб були марними. Але одного дня, серце Євгена завмерло, бо на екрані його телефону висвітився вхідний дзвінок від батька.
“Я не чув його багато днів. Останній раз зв’язок з батьком з’являвся 18 днів тому і то на три хвилини… І сьогодні я почув його рідний голос. Він сказав, що в нього вийшло додзвонитися тільки тому, що він 4 години ходив по нашому мікрорайону та намагався додзвонитися до мене з різних точок. Я дізнався, що з ним та мамою все добре, що наш будинок майже повністю знищений і що кожен їх день починається з пошуку якоїсь їжі… Я неймовірно вдячний Богові, що вони живі! Мрію тільки про те, щоб скоріше їх забрати у безпечне місце, далі від рашистів та того пекла, в якому вони досі вимушені жити”, - розповів Євген.
Знайшла свого батька у списках
Аліна щодня вичитувала списки людей, які змогли евакуюватися з Волновахи - шукала серед них ім’я свого батька. Вона також шукала його обличчя серед людей на відео, записаних окупантами та на світлинах, які знаходила у волноваських телеграм-каналах.
“Я досі не знаю, як він там, але знаю, що живий… Подруга знайшла його ім’я у списках людей, які нещодавно отримували гуманітарну допомогу від окупантів. Цієї інформації дуже мало, але це знання - найголовніше. Бо він в мене сильний, я відчуваю, що з ним має бути все добре”, - говорить Аліна.
Отримувала інформацію про рідних від незнайомих людей
Важкі життєві обставини зазвичай об’єднують людей. Принаймні так думає Христина, яка не говорила з батьками понад 20 днів.
“Я вже не маю сліз, щоб плакати. Постійно думаю про те, як вони там. Кожна крихта інформації про мою родину - на вагу золота. І цю інформацію я отримую зазвичай від незнайомих людей. Зазвичай такі люди пишуть мені у вайбері, або телефонують. Першою людиною, яка розповіла, що мої батьки живі-здорові й ховаються у підвалах, була сусідка моїх батьків. Також вона сказала, що в мене більше немає дому… Сусідка змогла евакуюватися на власному автотранспорті з родиною, коли ще Волноваху безбожно бомбили російські “визволителі”. Батько побачив її, передав мій номер телефону і попросив зателефонувати донці. Почути звістку про батьків для мене було вкрай важливо - сльози самі навірчувалися на очі, але я була щасливою просто від того, що мамочка і тато живі.
Вдруге мені вже про батьків написала у вайбері незнайома жінка з так званої “днр”. Мій номер вона дізналася від іншої сусідки батьків. Вона повідомила, що батьки живі та сказала, що в місті тихо, бо з 13 березня Волноваху більше не бомблять. Також вона розповіла, що містянам роздають стартові пакети мобільного оператора самопроголошеної "днр" “Фенікс” і пообіцяла, що скоро мої рідні самі вийдуть на зв’язок.
Поки чекаю, дивлюся відео з різних джерел, які знімають окупанти, шукаю на них знайомі обличчя та вражаюсь нахабності загарбників. Знищили мій дім, знищили інфраструктуру, магазини, повбивали безліч людей, а тепер - хлібчик роздають… Серце крається, бо у гуманітарній катастрофі та нелюдських умовах зараз вимушені жити тисячі мирних людей. І з ними - мої рідні”, - розповіла Христина.
Знайти батьків допомогла свята людина
Мешканка Волновахи Юлія Гломозда також дуже сильно хвилювалася за своїх батьків та шукала способи дізнатися хоч щось про своїх рідних. І допомогла їй в цьому без перебільшення героїчна людина - Людмила Кушнір.
“Друзі, рідненькі мої! Дякую усім вам за підтримку, мої батьки живі та здорові. Через "п'яті руки" мені про це повідомили. А допомогла мешканка Волновахи, яка пішки пройшла пів міста, аби дізнатись, чи живі ті, кого розшукують... Людмила Кушнір, я, на жаль, не знаю вас, але знаю одне - ви будите завжди в моїх молитвах.
Ми втратили майже все матеріальне, але у нас є головне - людяність! Волноваха - місто-герой! І люди в ньому справжні герої - і ті, що вижили, і ті, що допомагають один одному”, - розповіла Юлія на своїй сторінці у Facebook.
Дізналися про рідних завдяки силі Facebook
Багато людей знаходять інформацію про своїх рідних у соціальних мережах завдяки публікаціям у різних групах. Ось, наприклад, історії людей, які дізналися інформацію про своїх близьких завдяки групам “Бесплатные объявления - Волноваха.City” та “Новини Волноваського району” у Facebook:
Також в подібних групах люди діляться радісними новинами про те, що їхні рідні знайшлися.
