Війна змусила волновасьців покинути рідне місто. Журналісти Волноваха.City збирають інформацію про тих, хто виїхав. Ми хочемо продовжувати розповідати волновасьцям про волновасьців. Марині Даримовій та її сину вдалося покинути пекло, влаштоване російською армією, 28 лютого, - про це розповіла головна редакторка Петропавлівка.City Ірина Ситнік.
Їхали всією родиною в кузові автомобіля
Пані Марина, як і багато хто з волновасьців, не спішив покидати місто 24 лютого.
“Знаю, що таке град, кулі, свист над головою”, - зізнається жінка. 25 лютого ворожі обстріли дісталися міста. Спочатку ГРАДами обстріляли район ПМК. Наступним об’єктом стали житлові будинки в районі супермаркету АТБ.
“Я навіть подумати не могла, що таке може бути в 21-му сторіччі”, - згадує Марина. 28 лютого жінці та її родині вдалося покинути Волноваху, що була під обстрілами.
Коли сім'я покидала місто, то жінка хвилювалася за сина. Вона не хотіла, щоб хлопчина бачив розбомблене місто.
“Воно красивим було, маленьке, комфортне. На День молоді у нас проводилося свято: салюти, діти відпочивали. Кругом зробили асфальт, дитячі садочки гарні були, лавки у скверах, школи відремонтовані”, - згадує життя, яке кипіло в місті пані Марина. Наразі жінка зізнається, що їй невідома доля ні її, ні батьківського будинку в Карлівці, яку теж знищував ворог.
“Коли вийшли з підвалів, усе було знищено”
Перші тривожні дзвіночки в сім’ї Даримових помітили 19 лютого. Тоді чоловік Марини заступив на добове чергування. Він - охоронець на залізниці. Вони супроводжували вантажні вагони. У цю ніч він почув, що з боку Донецька вже бомбили.
“Але ми вірили, що нічого далі не піде”, - зізнається Марина.
Проте 24 лютого, як і решті жителів, сім’я Даримових спустилася до підвалу. Під час обстрілів вони втратили свого собаку. Фасад будинку просто рознесло.
В кінці розмови пані Марина зізнається, що дуже хоче додому: “Я дуже хочу додому, але ж розумію, що від нашого міста вже нічого не лишилося, немає й нашого будинку. Повертатися немає куди”.
