Волноваська бібліотекарка Дарина Романовська присвятила вірш рідному зруйнованому місту та землякам, які загинули від російської агресії. Творчість для жителів Волновахи - як одна з можливостей пережити біль втратити, а також сум за рідними місцями та людьми.
Дарина Романовська - амбітна бібліотекарка Волноваської центральної районної бібліотеки, поетеса, неодноразова лауреатка конкурсу читців та поетів.
Зрадникам
А так підступно плюнули в лице
Як раз не лиховісні московити.
Страшніше, що наповнюють свинцем
Тіла батьків, землі своєї діти,
Яким Вкраїна пестивши дала
Життя на власних теренах родючих.
Віками годувала, берегла
Синів та доньок — виявилось, сучих.
Повиростали, наче той бур'ян.
На волі жити й мріяти про рабство.
Слов'яни знов винищують слов'ян
У змові з золотоординським ханством.
Нема у світі гіршої війни,
Де зрадники катам, до ніг припавши,
Забрали мить квітучої весни,
Й залишили у ній, не поховавши,
Своїх братів, сестер, дітей. За що?!
У чому ж винні мертві немовлята?
Відповідайте, злодії, за що,
Судити мали права і карати?!
Не буде вам прощення звідусіль,
Бо дітовбивцям раю не побачить.
Й лунатиме у вас, замість весіль,
По мертвим вий... Ніколи не пробачу!
За кожен дім, за кожну сироту,
За те що мати стала сиротою,
За те, що вкрали й кинули в пітьму,
За те дівча, що лишилась вдовою.
За кожного загиблого в бою,
За те, що я безвинна, наче винна,
У котре перед Господом стою:
Душа важка, мов дощова хмарина.
За серце скам'яніле від жаху.
Спотворене ненавистю і злістю.
За те, що я у двадцять п'ять живу
Не маючи не вибору, не місця.
Та все мине, бо вже гострить меча
Розплата загартована у славі,
Яку несуть на зміцнених плечах
Вам охоронці вільної держави.
29-31.03.2022 р
