Іванна Кутя з Волновахи працювала у меблевому бізнесі. Її магазин знав кожний місцевий мешканець. Роботі жінка віддала 27 років. "Еліт" завжди розвивали. Нещодавно, до війни, тут з'явилася добудова, де були представленні вишукані кухні. На подвір'ї продавали декоративні рослини та елемети озеленення.
Потім російські війська почали жорстоко обстрілювати Волноваху. Магазин Іванни був повністю зруйнований, разом з новою добудовою. Підприємниця вважає, що її бізнес руйнували цілеспрямовано за її проукраїнську позицію.
Далі пряма мова:
Одне мрію, щоб вернутись в вільне місто Волноваха.
27 років свого життя, сил та здоров'я і всю свою душу вклала в будівництво магазину - меблевий салон "Еліт". 26 грудня тільки закінчили добудову до магазину і відкрили першу у Волновасі "Студію кухонь".
Магазин "Еліт" у Волновасі. До війни
Але 24 лютого прокинулись вночі від вибухів і зрозуміли, що знов почалась війна. Тиждень ми просиділи у підвалі без світла, води та зв’язку, під постійними обстрілами "Градів" та авіації. Коли вчергове я вийшла на подвір'я, над головою пролетів російський літак. Потім забіг сусід і крикнув, що треба тікати. "Бо тебе порвуть на хрест сепари", - проаргументував він. Я в чому стояла так і сіла в автомобіль, поїхала під артобстрілами.
Ми поїхали в Запоріжську область, село Таврійське, де нас прихистили чужі люди. Мама відмовилась з нами Їхати, бо не хотіла кидати своє господарство. Ми чотири дні не могли дозвонитись до рідних, які залишились у Волновасі. Потім сусіди тікали та забрали маму з собакою. Нас зібралась колона з 5 машин і ми рушили на Волинь. Мене запросили солдати, яких я приймала в себе вдома з 2014 року та допомагала їм, як волонтера.
Подяка від Луцького міського голови
Три доби ми їхали, і я вдячна людям, які нас приймали на ніч в Дніпрі, в Кривому Розі та Вінниці. Ми приїхали в невеличке місто на Волині. Тут дуже добрі люди. Нас вдягнули, нагодували та надали житло. Вже на новому місці я дізналась, що наш магазин взірвали та спалили. Стріляли в кожне вікно, нічого не лишилось. Машини забрали, хату підірвали. Але я не звикла сидіти, склавши руки. Мрію знов мати магазин та свій бізнес. Я співпрацювала довгі роки з фабриками західної України і вони теж мають надію, що ми продовжим співпрацю на новому місці. Я не хочу за кордон, хочу відбудовувати Україну і приносити користь!
Люди з дітками приходили фотографуватися в наших рослинах, а ті су** за моє волонтерство в кожне вікно стріляли, машини позабирали та хату розбомбили. Залишились ми з кредитами і без грошей взагалі. Бомжі. Але маю мрію, повернутись в вільне місто Волноваха. Дуже дякую всім за найменшу допомогу.
