Волноваська психологиня Олена Утюгова не з чуток знає про будні переселенців. Думками на цю тему вона й поділилася на своїй сторінці у Facebook.
— Біженці, переселенці, внутрішньо переміщені особи (ВПО), а для місцевих ми просто сіра маса, яка "понаїхала" і стоїть у чергах за “халявною” гуманітаркою…
І тут абсолютно нічому заздрити. Ці люди приїхали до вас у місто (село) не відпочивати, не нахапати якомога більше безоплатного одягу та їжі, не на санаторно-курортне лікування ну і, звісно ж, не поштовхатися у нескінченних чергах.
Біля ЦНАПУ у Чернівцях черги із сотень вимушених переселенцівФото: molbuk.ua
Ці люди приїхали до вас, щоб вижити! Ці люди бігли від жахіття війни, від вибухів, смерті та насильства, від руїн власних будинків, які вони будували довгими роками, вкладаючи туди свої сили, фінанси, душу. Серед цієї маси є й люди, які нещодавно були успішними, щасливими, забезпеченими, творчими та самодостатніми.
В будь-яку погоду, навіть тоді, коли ще було дуже холодно, вони стояли на вулиці, вистоюючи багаточасові черги, іноді цілий день, а іноді не встигали за день та йшли на ночівлю з порожніми руками. Хворі, старі, малі — черга зрівняла і присмиріла всіх.
Я прекрасно пам'ятаю черги переселенців у Волновасі у 2015 році (і ще кілька років поспіль), які приїжджали з окупованого Донецька та Макіївки. Пам'ятаю як вони отримували українські пенсії та повертаючись додому агресивно бажали нам пережити та відчути те, що трапилося з ними. При цьому їх домівки були цілими та неушкодженими.
Прапор Росії на тлі випаленої багатоповерхівки в МаріуполіФото: Українська правда
Так, тепер переселенці ми. Але різниця в тому, що ми нікому нічого поганого не бажали. Ваші будинки цілі, ваше місто не зруйновано вщент, ваші діти прокидаються в теплому ліжку, миються в теплій ванній, п'ють на ніч тепле молоко. У багатьох тепер немає нічого: ні світла, ні газу, ні води, ні вцілілого будинку, ні зв'язку з рідними, а деякі люди втратили рідних та друзів.
Зруйнована Волноваська районна лікарня
В ці часи багато чого переосмислюєш. Робиш висновки, фільтруєш своє оточення, навіть родичів. Починаєш цінувати прості речі, особливо людей, які допомогли тобі словом і ділом, речами, навіть фінансово. Дякую вам величезне. Війна робить нас більш справжніми, знімає маски. З деякими людьми ти об'єднуєшся у спільній біді, з деякими прощаєшся назавжди не жаліючи.
