Життя волноваської вчительки Оксани Обідченко змінилося після нападу расії на місто. ЇЇ дім та школу, у якій вона пропрацювала, було зруйновано обстрілами. Всю правду про окупацію та так званих “визволителів” вона розповіла для “Радіо Свобода”.
24 лютого жителі Волновахи почули вибухи, а вже за два дні війська рф почали обстрілювати центр міста. За словами Оксани гатили з боку окупованого Докучаєвська.
“Спочатку люди вірили: день-два і все минеться. Потім до міста почали приїздити люди з селищ і розповідати страшні речі – що горять їхні будинки, що орки йдуть, гірші від фашистів – знущаються з населення, вбивають немічних людей”, – каже жінка.
За словами жінки 5-го березня людям мали дати для евакуації “зелений коридор”.
“Люди вийшли на площу і їх були повинні забрати військові. Частину людей вони забрали й повезли. І ще мали частину забрати. І в цей час почався обстріл. Тобто орки порушили домовленість. Людей полягло багато, мирних жителів… Ми з мамою дивом на тій площі не були. Ми якраз зібралися, але почався обстріл і ми заскочили в підвал. І вийшли з підвалу десь о 6-ій вечора”, - розповіла Оксана.
У її хату, де вони жили з 71-річною мамою, було два влучання. Оксана з паспортом і дипломом у кишені халата ледве встигла накинути куртку і разом з мамою вискочити з дому, коли в ньому падала стеля.
В укритті лікарні Оксана з мамою просиділи всю ніч. Вирвалися з міста тільки завдяки небайдужості й сміливості одного українського бійця.
“Люди сиділи в підвалах, постійні обстріли. Ми виїхали, тільки дякуючи одному сміливцеві зі Збройних Сил. Він каже: поїхали, бо почнеться пекло. Це була оперативно-рятувальна машина. Ми коли їхали, теж потрапили під обстріл. На шляху бачили дуже багато машин цивільних. Під Волновахою ми побачили картину: колона десь з шести машин, білі простирадла – розстріляна. Це були мирні мешканці… Коли доїхали до Новоандріївки, цей боєць сказав, що коли був обстріл, нам пробили один скат і ми домчали на трьох скатах. Ми завдячуємо життям оцьому хлопцю. На прощання він сказав: Волноваху ми відіб’ємо і все буде добре”, – розказала жителька вчителька.
Зараз жінки на Львівщині, живуть в одному з місцевих гуманітарних центрів. Повертатися до Волновахи поки що Оксана не збирається.
Фото: https://www.radiosvoboda.org/
“Будинку мого нема. Він не підлягає ремонту. Зараз це – окупована територія. Знаю, що в місто зайшли кадирівці. Розстріляли двох місцевих активістів разом з сім’ями. Пишуть списки тих, хто займав проукраїнську позицію. Повивішували їх на дверях. Ті, хто працював у поліції, став на їхній бік. Мені особисто приходили повідомлення на телефон: “Тільки сунься у Волноваху. Ти там чому навчала дітей?..”. Палять книжки… Зняли ролик. Людина, у якої три класи освіти, ходить по моїй школі й знімає. Каже: “Ось нацистська школа, тут навчали дітей вбивати”… Потім знімає кабінет військово підготовки, там протигази. Це є у кожній школі, нічого особливого. Кажуть: “Це нацисти, ці вчителі – нацисти, їх першими під розстріл”… Цей ролик є в мережі”, – розказує Оксана.
Наразі вчителька готує до друку посібник про синтаксис складного речення. Вона також планує як волонтерка викладати на курсах з української мови для переселенців. За словами жінки, вона живе тільки надією – на перемогу.
