Наші колеги з “Радіо свобода” зібрали розповіді волновасьців про перші дні в окупації. Імена мешканців задля безпеки людей не називають.
“І тоді ми зрозуміли, що все”
На питання журналістів відповіла мешканка Волновахи, яка прожила у місті 25 років. Наразі жінка евакуювалася та знаходиться у безпечному місті.
— У місто 11 березня офіційно зайшла російська армія. До цього два тижні вона нещадно бомбардувала та обстрілювала його – так, що за словами голови обласної адміністрації Павла Кириленка, “Волновахи, як міста з інфраструктурою, більше не існує”. Але у зруйнованій Волновасі все одно залишаються і живуть люди: не всі змогли чи захотіли виїхати. А багато хто вже зараз, після закінчення гострої фази бойових дій, навіть повертається у Волноваху. З різних причин: у когось хата вціліла і город, у когось рідні там лишилися (“повертайтеся додому, у нас все добре!”), хтось і справді чекав окупантів, але виїхав тимчасово від небезпеки; а у когось у серце і душа лишилися у Волновасі, і навіть правила життя, нав'язані російською армією, – не перепона для повернення додому.
Пам'ятаю, що вже звечора 10 березня йшла масово техніка по вулицях, і не стріляли. Десь далеко тільки. І тоді ми зрозуміли, що все. Тож 11-го вже пішли в центр, там були невеликими групами “днрівці”, “зачищали”. Вони навіть не знали, де адмінбудівлі міста. А 12-го вже приїхала їхня преса знімати, як “звільнили”. 11-го “прапори ДНР” ще не висіли. А на поліції ще висів український. 12-го вже висіли.
Чому люди повертаються в окуповане місто?
На це питання відповіла жителька Волновахи, яка опинилася зараз у рідні за межами міста на тимчасово окупованій території.
— Чому люди повертаються? У кожного свої причини, як і того, чому люди не виїхали. Ті, хто повертається з вільної України чи навіть з-за кордону, то причини називають різні: або виїжджали, так би мовити, “випадково”, через обставини, і повернулися одразу, оскільки давно чекали “руський мир”; або не склалося там. Багато хто говорить, що ми там, у вільній Україні, нікому не потрібні, орендувати житло дорого, грошей немає, тож повертається додому, де можна жити.
Який відсоток людей повертається – сказати важко, але вулиці за останній час помітно наповнилися людьми та автомобілями. Нова окупаційна влада, нічого по факту не відбудовуючи й не відновлюючи, активно показує у пропагандистських сюжетах, як ремонтує, прибирає і роздає людям гуманітарну допомогу. Так, у березні, коли люди лише повиходили з підвалів, де провели багато днів, кадирівці влаштували на центральній площі міста показову роздачу “підтримки та допомоги покинутим Україною волновасьцям”.
“Пропаганда працює добре”
Про життя в окупації розповіла жителька Волновахи, якій через певні обставини довелося залишитися в місті.
— Як себе показує Росія? Як “спасітєльница”. А як ще? Пропаганда працює добре, не то, що у нас, коли у воєнний час і ТБ заблокували, і від газет відмовилися. А тут все чітко. Людей немає, а газети повинні бути. І гроші на це є! Вони по телебаченню одні й ті ж сюжети кілька днів показують, щоб люди запам'ятали, як вони життя налагоджують. Працюють кілька телеграм-каналів, вайбер та ВКонтакті. І ЗМІ всі, звісно, працюють в одному напрямку. Разом з їхніми “блогерами”. Те, що люди тоді збиралися на площі (отримувати гуманітарну допомогу від чеченських підрозділів – ред.), то був не мітинг, то була роздача “жратви”, під час якої проведена пропаганда...
Дякуємо “визволітелям”
Інша жінка, у якої близький родич зараз вибрався у Волноваху з Маріуполя, говорить:
— Для того, щоб отримати гуманітарку, воду, на камеру треба сказати “дякую” визволителям, якщо ні – не дадуть. Всі люди з промитими мізками, по радіо вливають дичину, у це свято вірять. Так що на відео, які ми дивимося, люди, швидше за все, від безвиході все це говорять.
Про вкрадених людей
За словами місцевих, у Волновасі та районі багато випадків викрадень людей, особливо тих чоловіків, які раніше мали відношення до ЗСУ.
“Особисто мій знайомий, колишній атовець, який з родиною не зміг виїхати, зробив зауваження сусідам-мародерам. Ті ж сусіди й “здали” чоловіка — за ним приїхали та забрали. Наразі відомо, що чоловік у тюрмі в окупованій ще у 2014 році Оленівці. Побачення з рідними не дозволяють”, – каже місцева жінка.
Жителька села Волноваського району розповідає: “У нас хлопця забрали в Донецьк. Поламали ребра і не повертають назад. За що? За патріотичне тату. Ще понад десять хлопців просто дуже побили, але хоч повернули”.
