Ірину Романченко знає багато волноваських жінок. До вторгнення росії жінка понад 30 років працювала гінекологинею у Волноваській лікарні планового лікування, яку місцеві за звичкою називають лікарнею залізничників. Про своє життя після евакуації вона розповіла для Волноваха.City.
"Так би вчинив кожен"
Під час активних бойових дій у Волновасі Ірина Романченко показала себе як справжня геройка, хоча сама жінка себе такою не вважає. А як інакше назвати людину, яка упродовж 8 днів разом з кількома іншими волновасьцями доглядала 50 літніх людей в укритті? Вони шукали дрова та діставали харчові продукти, готували на всіх їжу на багатті під час обстрілів, поїли та прибирали за старенькими. Адже в укритті вбиральнею служило звичайне відро, яке потрібно було часто виносити. Також Ірина надавала цим людям медичну допомогу.
За словами очевидців жінка врятувала життя одному з волонтерів, який приїхав евакуювати людей з укриття.
“Волонтер передав гуманітарну допомогу та запитав хто хоче поїхати з ним. Згодилася всього одна бабуся. Він відвів її до машини та ще раз запитав в людей хто буде їхати. В цей час почалися сильні обстріли. Снаряди падали поряд з нами й чоловікові відірвало осколком руку… Ірина Іванівна надавала першу допомогу. Завдяки її роботі вдалося оперативно зробити все необхідне, щоб волонтер, який приїхав рятувати нас, не загинув сам”, - розповів один зі свідків події.
А ви б змогли піти на роботу в інший район міста, коли у будь-який момент до вас може “прилетіти” снаряд або впасти авіабомба? 26 лютого Ірина Романченко так ходила на нічне чергування до лікарні, бо нікому було. Вона йшла рятувати людей під обстрілами, ховаючись від снарядів.
“Кожного дня думаю про дім”
Ірина жила з родиною в укритті до 4 березня. Їх вивіз знайомий її племінника, який на той час якраз був у Волноваському районі та зміг їх забрати. Після блукань Україною та довгих пошуків комфортного місця для життя, Ірина вирішила залишитися у Дніпрі. За її словами їй і досі важко на душі після пережитого. Вона говорить, що не може втримати сліз, як згадує свій дім та своє щасливе життя у Волновасі.
Ірина Романченко у своєму гінекологічному кабінеті у ВолновасіФото: Facebook
Ірині 60 і вона прекрасний приклад того, що вік всього-на-всього цифра. Жінка вважає, що неважливо скільки тобі років, ти завжди можеш знайти хорошу роботу, якщо ти гарний фахівець.
“Коли ми приїхали до Дніпра я одразу почала шукати роботу. Прийшла до місцевої адміністрації. Там у коридорі зустріла двох фахівців — Віталія і Ларису, яким розповіла про те, що шукаю роботу. Вони виявилися хорошими людьми, пройнялися моєю проблемою та надали багато контактів, які могли мені стати в пригоді. Врешті решт мої пошуки виявилися вдалими. Мене офіційно прийняли на роботу у гарну приватну лікарню на ставку гінекологині.
Але я передумала в останній момент через пропозицію міжнародної медичної організації “Лікарі без кордонів”. І це було для мене не легко. Мій напрямок роботи зараз — допомога людям, які постраждали від гендерно зумовленого насильства під час війни. Я їжджу по притулках для біженців та спілкуюся з жінками. В мене є все, щоб бути корисною — мій професійний досвід, навички з психологічної допомоги та необхідні ліки.
"Початок нового життя!" - так підписала це фото пані Ірина у FacebookФото: Facebook
Військові дії стимулюють сплеск насилля особливо щодо жінок та дітей… Кожна історія є трагічною. Кривдники — це вже не люди, це справжні кати, які калічать життя невинним, а іноді й забирають їх. Насиллю немає виправдань. Тому я хочу допомогти кожній людині, яка стала жертвою насильства, кому зможу і чим зможу. Зараз в моєму арсеналі, крім багатого досвіду, є змога надати медикаментозну допомогу постраждалим від сексуального насильства. Наприклад провести постконтактну профілактику ВІЛ, лікувати захворювання, які передаються статевим шляхом, зробити медикаментозний аборт тощо. Також я маю право видавати свідоцтва про факт насильства. Цей документ прирівнюється до висновку судово-медичної експертизи. Якщо жінка знайде в собі сили звернутися на нашу гарячу лінію, я зроблю все, що в моїх силах, щоб їй допомогти”, - каже гінекологиня.
Гаряча лінія для допомоги переселенцям, які опинилися в ситуації насилля та знаходяться у Дніпрі та області - 0800406400.
Життя тут і зараз
Ірина Романченко говорить, що хоче в майбутньому проводити безоплатні гінекологічні огляди та консультації для переселенок.
“Завдяки підтримці громадських організацій, можливо вже зовсім скоро на базі однієї із клінік з'явиться можливість безоплатно консультувати жінок. Щоб всі аналізи та оглядові набори для моїх клієнток були безоплатними”, - поділилася планами Ірина.
Жінка говорить, що поки що планує залишатися у Дніпрі, бо потрібна тут і зараз. До Волновахи мріє повернутися після деокупації, щоб відновлювати рідне місто. Пані Ірина переймається за родинні альбоми з фотографіями. Каже, що це єдина річ про яку вона дійсно жалкує, що не забрала з минулого життя.
