54-річний Олег Зорін з родиною виїхав з Волновахи 6 березня та знайшов прихисток у волонтерському центрі "Арена" у Дніпрі. До цього часу людям довелося пережити справжнє пекло. Історію волновасьців розповіли у Суспільному.
Від початку повномасштабного вторгнення Олег з родиною дев’ять днів просиділи у підвалі. Його 76-річна теща Світлана Єськова згадує: світла та води не було вже з третього дня війни. Стріляли постійно, тож вийти за водою та їжею не було можливості. Вісім днів, каже жінка, сиділи голодні та ходили у туалет в одне відерце.
“Стріляли, як почнуть о шостій годині вечора і до шостої ранку. Сусід, рано вранці о п’ятій годині, дай Бог йому здоров'я, картоплі піде у підвалі візьме, і зять бігав у підвал. Картоплі наваримо, по дві картоплини. Що було з дому брали, по баночці, поділимо на тридцять п’ять людей. Чай кип'ятив, по чашці чаю нам. В обід ми не їли, увечері знову чай”, – згадує Світлана.
Світлана каже, що їхні квартири розбиті, повертатися нікуди. Проте, сподівається, коли окупанти підуть, квартири відбудують. Олег Зорін говорить, що поки Волноваху не звільнили, з Дніпра їхати не планують.
