До 24 лютого та повномасштабного вторгнення росії у будинку сімейного типу Олени Мехедько у Великій Новосілці виховувалося 8 дітей. 12 березня під обстрілами родині вдалося виїхати у більш безпечний регіон. Про евакуацію та новий дім Олена розповіла колегам із “Фактів”.
Для організації евакуації родини багатодітна мама зателефонувала на гарячу лінію від „Української мережі за права дитини“ за номером 800 600 017. Домовилися коли до них під’їде транспорт і відвезе до залізничного вокзалу у Дніпрі.
“12 березня ми сиділи на валізах. І тут почали підривати мости. О шостій ранку перший. О шостій п'ятдесят — другий, яким приїхав за дітьми автобус. Водій нас забрав та помчав на Дніпро. Їхали понад сім годин, жодного разу не зупиняючись. У Дніпрі, на вокзалі, побачили величезну чергу, що вилася змійкою. Нас відвели на перон. Прибув поїзд до Львова, поліція провела нас у вагон. Багато хто сидів у проходах, на сумках. Коли проїжджали Запорізьку область, її почали бомбити… Було страшно.
На пероні наш сімейний дитячий будинок зустрічали представники місцевих адміністрацій, служб у справах дітей, представники ЮНІСЕФ, поліція. Нас привезли до величезного будинку на Тернопільщині. 320 квадратів. Шість спалень. Він раніше належав іншому дитячому будинку сімейного типу, але та родина поїхала до Швейцарії”, - розповіла Олена.
Вихованці будинку сімейного типу Олени Мехедько
Повертатися родина не планує. За словами Олени росіяни перетворили Велику Новосілку на цвинтар.
“У квітні-травні там точилися бої. Влада організовувала евакуацію. Але декотрі боялися залишити господарство. Потім нарешті наважувалися. Виганяли з двору свійських тварин. Кажуть, собаки, навіть свині, не хотіли йти, бігли за своїми власниками. Сьогодні голодні корови з телятами блукають вулицями. Їдять люцерну, яку їм їсти категорично заборонено, здихають. Вибухають, лежать. На околиці валяються вбиті фашисти, переважно буряти. Під завалами розкладаються тіла мирних мешканців. Їх нема кому діставати та ховати… А останні чотири тижні стоїть 32-градусна спека… Так розповідають односельці. Ми не окуповані, але нас жорстоко бомбардують. І лише завдяки хлопцям із ЗСУ селище тримається”, - каже жінка.
В новому домі родині дуже подобається.
“Продовжуємо одержувати держвиплати на дітей. Обласна Тернопільська держадміністрація, територіальна громада, фонди та волонтери забезпечують продуктами. Подарували планшети. Співробітники Будинку творчості двічі на тиждень дають нашим дітям майстер-класи. Нас постійно навідують співробітники обласної та місцевої служби у справах дітей, представники ЮНІСЕФ”, - ділиться багатодітна мама.
Вихованці будинку сімейного типу Олени Мехедько
За словами жінки не всім будинкам сімейного типу у Волноваському районі пощастило вдало евакуюватися.
“У нас у районі 4 ДБСТ. Одна така родина зараз у Франції: зі своєю та прийомною дитиною. Інші 6 їх прийомних дітей на момент початку війни були в санаторії в Маріуполі, рашисти їх віджали, вони залишилися в Донецьку. Другий такий дитбудинок влада довезла до Краматорська, далі все зробила волонтери — наразі вони у західній Україні. Мама третього з початком війни бігла, куди очі дивляться, потрапила до Італії з дітьми у жахливу ситуацію, з якої їй вдалося вирватися лише завдяки міжнародним організаціям та волонтерам. І лише ми виїхали по-людськи: не у невідомість, а з чіткою координацією за допомогою благодійників”, - каже жінка.
5 серпня родина Мехедько поповнилася ще на трьох вихованців. Про це повідомили у Волноваській РВА.
Діти з родини будинку сімейного типу Олени МехедькоФото: Волноваська райдержадміністрація
“Олена Олександрівна не вагаючись прийняла рішення взяти до своєї великої родини ще 3-х дітей: двох хлопчиків та дівчинку, які до цього часу виховувались в ДБСТ Слов’янська.
Сьогодні в ДБСТ десятеро дітей віком від 6 до 16 років, 5 хлопчиків і 5 дівчаток.Тепер у дітей є велика, щаслива, дружня родина”, - розповіли в адміністрації.
