Студія виробництва фільмів Atasov Film Travel розповідає історії переселенців у “короткому метрі”. Нещодавно вони зняли фільм про родину з Володимирівки під назвою “Волноваха. Стріла війни”. Спогадами та думками переселенців вирішили поділитися й у Волноваха.City.
“Війна змусила нас все починати з нуля”
Маленький Максим з родиною виїхали з Володимирівки 24 лютого, коли російська армія почала бомбити українців. Хлопчик відчував, що скоро почнеться війна, бо його мама за кілька днів до цього, про всяк випадок, зібрала “тривожну валізу”.
Максим, хлопчик-переселенець з Володимирівки, Волноваського районуФото: Atasov Film Travel
Куди евакуювалася родина у фільмі не говориться, щоб глядач розумів — це не одна така родина, на їх місці зараз знаходиться тисячі українських сімей, яких росія залишила без дому, майна, роботи та змусила рятувати життя у більш безпечних населених пунктах, в тому числі й за кордоном.
Ольга з теплом згадує рідний край до нападу російської армії.
“Наша Володимирівка дуже світла, там багато зелені. Поруч з нами — Великоанадольський ліс. Неподалік знаходиться районний центр — Волноваха. Це невеличке місто, і люди майже всі місцеві, це місто своїх, друзів, знайомих, кумів. Тому коли ти йдеш містом, майже всіх знаєш, і тебе всі знають. Дуже тепла атмосфера”, - розповідає жінка.
Ольга. Переселенка з ВолодимирівкиФото: Atasov Film Travel
На думку Ольги Волноваха — це місто підприємців, які вкладали у свій населений пункт не тільки кошти, але й частинку душі, щоб місто процвітало.
Дідусь Максима Сергій розповів, що 23 лютого у хлопчика був День Народження.
Сергій. Переселенець з ВолодимирівкиФото: Atasov Film Travel
“Вони поїхали у Маріуполь, святкувати в “Порт Сіті”. Приїхали о 10 вечора, на честь свята запустили салют… А 24 лютого салют вже почався по нас. І Маріуполя, в такому вигляді як він був, більше ніхто не бачив”, - розповідає Сергій.
Ольга тоді була з хлопчиком. Каже, що дуже гарно запам’ятала слова військовослужбовця на Маріупольському блок-посту, який сказав “Бережіть себе. Нехай у вас все буде добре”. Ці слова жінка запам’ятала на все життя.
“Я не думала, що все буде настільки серйозно. Про майно тоді ніхто не думав. Люди брали тільки найнеобхідніше — теплі речі. Тому, що сподівалися, що відіб’ють і все буде нормально, ми повернемося”, - говорить Ольга.
Сергій також ділиться своїми думками:
“На душі біль і гіркота. В голові не укладається те безумство, що зараз відбувається. Це жах якийсь”.
Кожен, хто зміг вирватися з пекла війни — герої, бо для того, щоб спробувати втекти з-під обстрілів також потрібна сміливість. Багато людей просто не доїжджали — їх прицільно розстрілювали або вони потрапляли під хаотичні обстріли та бомбардування загарбників.
“Війна прийшла і перевернула все наше життя. Все життя, яке ми будували. Вона зруйнувала всі мрії. Все стало інакше. І зараз ми шукаємо можливості для початку нового життя — населений пункт, в якому змогли б оселитися та почати якийсь бізнес, щоб бути корисними для країни”, - каже Ольга.
Для прадідуся Максима це не перша війна, яку він бачив.
Дідусь. Переселенець з ВолодимирівкиФото: Atasov Film Travel
“Я добре пам’ятаю як Путін казав, що війна з Україною неможлива, бо ми “братські народи”. Ось вам і “братський народ”. Вони там всі з глузду з’їхали, ці “визволителі”. “Визволили” від всього — голий, босий і повертатися нема куди. Було все, а залишилося нічого. Заспокоюю себе, що рідні живі.
Визволили б Україну, ми б поїхали додому. Все життя пов’язане з Україною. Війна скоро скінчиться, ми поїдемо у свій Донбас, проженемо всіх ворогів і будемо жити у своїй Україні. Слава Україні. Героям слава”, - підсумував старець.
Дивитися фільм “Волноваха. Стріла війни”
