Понад 7 місяців відкритої війни пастор Максим Лазарєв вивозить з-під обстрілів мешканців прифронтових громад. А до тих, хто не надумав евакуюватися, приїздить з гуманітарною допомогою. За цей час він встиг роздати понад 70 тонн продуктів і ліків. Про пастора-волонтера розповіли у Вільному радіо.
Довідка: священнослужитель Максим Лазарєв вже 4 роки живе на Донеччині. Сюди він переїхав з Сумської області. На новому місці чоловік став пастором Церкви адвентистів сьомого дня міст Слов’янська та Краматорська.
Допомогу мешканцям прифронтових територій пастор називає “волонтерським служінням” та разом з дружиною та друзями займається ним на Донбасі та в інших регіонах України.
“Волонтерське служіння у нас почалося як відгук на виявлені потреби. На початку березня ми вирішили переїхати родиною з квартири у Слов’янську до будинку в Краматорську. Побачивши тут багато переселенців з Волновахи та Ізюма, ми організували для них тимчасовий притулок на базі будинку”, — згадує чоловік.
Вивезли з-під обстрілів понад 1000 людей
Разом зі своєю командою пастор займався евакуацією населення з Харківської, Донецької та Луганської областей. Людей вивозили до свого притулку у Краматорську, а далі вже направляли у Дніпро та Львів. За словами пастора, за цей час власним транспортом їм вдалося вивезти з-під обстрілів понад тисячу людей.
“Вже зараз ми займаємось не стільки евакуацією, скільки гуманітарною допомогою. І у більшості випадків саме по Донецькій області. Це різні міста, але частіше Бахмут, Костянтинівка, Торецьк, Сіверськ і Соледар”, — розповідає пастор.
У червні Максим з родиною переїхав до Дніпра. Тут, каже чоловік, легше шукати допомогу, транспорт і пальне. В небезпечні регіони він та його дружина возили різне: хліб, воду, засоби гігієни, продуктові набори, одяг, ліки тощо. Загалом за цей час вони розвезли вже понад 70 тонн необхідних речей.
Максим Лазарєв привіз гуманітарну допомогу для переселенців. Фото від 15 жовтняФото: Facebook/Maksym Lazariev
Допомогу, пояснює чоловік, їм передавали різні благодійні фонди та протестантські церкви. Також на закупівлю гуманітарної допомоги залучали пожертви від пастви.
Максим зізнається: їздити у міста і села на лінії фронту страшно. Найгостріше це відчувається під час вибухів, на незнайомій дорозі та в непростих локаціях.
“Особливо коли виїжджаємо зі спокійно місця у не дуже спокійне, і здоровий глузд питає: “Куди ти їдеш?”. Але досить згадати людей, які радіють навіть простій питній воді, та дітей, які радіють, що зможуть поїсти, а іноді і якісь солодощі — і ти забуваєш про страх та їдеш допомагати людям”, — стверджує чоловік.
За словами пастора за час волонтерства на Донбасі з ним кілька разів траплялися ситуації, коли життя могло обірватися будь-якої миті. Наприклад, одного разу він вивозив людей з Ізюма і потрапив під обстріл. Один з уламків влучив у бензобак, але Максим про це не знав і їхав далі. Від непоправного врятувало лише диво. Чоловік вірить, що його зберіг Бог.
