Відтоді як російська армія почала гатити по Вугледару, родина Петрових перебралася жити до підвалу. Олена, її чоловік Андрій, діти й онуки – семеро членів родини, були змушені виживати під обстрілами без питної води, газу, тепла, електроенергії та зв’язку. Тільки через 9 місяців після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну частина родини змогла евакуюватися…
Історію Петрових розповіли на сайті Гуманітарної місії “Проліска”.
Евакуювалися після смерті рідних
“Спочатку думали, що зможемо просто пересидіти. А вийшло так, що на довгих дев’ять місяців цей підвал став нашою домівкою. Обстріли не припинялися… Вийти вдавалося лише іноді, буквально на хвилини, за самим необхідним. Головне – дітей берегли”, – розповіла пані Олена.
Маленькому онучку Олени Єгору наразі рік і шість місяців. Свої перші кроки малюк зробив у підвалі. За словами жінки життя під обстрілами та без жодних благ цивілізації було вкрай важким.
Та сталася невиправна трагедія – Андрій та сімнадцятирічний син Микита під час невеличкого затишшя вийшли на подвір’я, щоб набрати дощової води для приготування їжі. Саме у цей час почався черговий обстріл. Микита отримав важке поранення уламками ракети, а Андрій загинув на місці, прикриваючи собою сина. Чоловіка поховали просто на подвір‘ї…
Щоб врятувати дітей та онуків родина виїхала спочатку евакуаційним потягом до Дніпра, а потім – до Кривого Рогу.
На залізничному вокзалі родину зустріли співробітники гуманітарного центру “Проліска – Кривий Ріг”. Петровим допомогли знайти місце для проживання, надали гуманітарну допомогу – матраци, теплі ковдри, подушки, постіль, рушники, зимовий одяг та взуття – все необхідне для того, аби сім’я могла почати облаштовуватися на новому місці. Благодійники кажуть, що будуть підтримувати родину й надалі.
