Щоб допомогти людям під час повномасштабного вторгнення окупантів, мешканка Волноваського району Ольга Семібратова заснувала благодійну організацію "Благодійний Фонд "Сила Жінки". Про роботу у прифронтових населених пунктах жінка розповіла для Волноваха.City.
"І досі ми живемо з цим 24 лютим у серці”
Ольга активно допомагала мешканцям Волноваського району ще з початку повномасштабного вторгнення.
“Волонтерити я почала 25 лютого, адже не з чуток знала як важко втікати від війни — через бойові дії у 2014 році мені з чоловіком довелося покинути дім у Донецьку. 24 лютого 2022 я була у Великій Новосілці. Разом з командою волонтерів-однодумців ми зустрічали людей з Волновахи та Маріуполя, збирали їм по селах речі, продукти, матраци тощо.
З кожним днем перебувати у Великій Новосілці ставало більш небезпечно через ворожі обстріли, тому мій чоловік-військовослужбовець ЗСУ наполіг на евакуації. Разом з дитиною ми виїхали до Софіївки, Дніпропетровської області та вже у квітні я заснувала БО "Благодійний Фонд "Сила Жінки". З того часу наша організація допомагає мешканцям Волноваського району та Красногорівки”, - розповідає благодійниця.
Ольга Семібратова з Прапором УкраїниФото: Ольга Семібратова
Допомагати мешканцям Волноваського району та Красногорівки Ольга обрала не спроста — цю землю вона вважає своїм домом.
“Я народилася у Красногорівці, потім до 2014 жила у Донецьку. Тоді ми евакуювалися у Ялту Волноваського району, а за рік до повномасштабного наступу росіян придбали будинок у Великій Новосілці. 24 лютого 2022 час для мене зупинився. О сьомій ранку ми почули, що почалася повномасштабна війна. І досі ми живемо з цим 24 лютим у серці”, - ділиться жінка.
Залаштунки волонтерського життя
Ольга говорить, що після заснування своєї благодійної організації, волонтери спочатку надавали консультаційну допомогу для мешканців Великоновосілківської, Комарської та Вугледарської громад в онлайн-форматі. Перша поїздка “в поля”, тобто — прифронтові населені пункти Волноваського району, відбулася у жовтні 2022.
“Перша моя поїздка була до Великої Новосілки. Люди дуже потребували “буржуйки”, і потрібно було їх відвезти. І ми зробили це спільно з поліційними “Білими янголами”, на броньованій машині. Адже окупанти нещадно обстрілювали населений пункт, тому на цивільному авто проїхати було неможливо. Поліційні нам допомагають і по сьогодні. Найбільша наша підтримка це 2 екіпажі "Білих янголів" з Курахового та Волноваського району. За це ми дуже вдячні їх керівникам — Артему Щусю та Андрію Друмову”, - каже волонтерка.
Ольга Семібратова під час виїзду. На тлі — зруйнований російськими окупантами будинокФото: Ольга Семібратова
Ольга зізнається, що для того, щоб мешканець Волноваського району отримав необхідну гуманітарну допомогу, їм потрібно пройти через значну “паперову тяганину”.
“Розповім на прикладі співпраці з нашими партнерами - World Central Kitchen (WCK), офіс яких знаходиться у Краматорську. Спочатку ми пишемо запит на допомогу. Потім замовляємо машину та їдемо до Краматорська, щоб забрати вантаж, просимо рятувальників ДСНС про допомогу, адже завантажити потрібно навіть не тонну, а 30 тонн гуманітарної допомоги. Вся допомога вантажиться вручну. Потім привозимо її до нашого офісу у Комарській громаді, там гукаємо на допомогу місцевих людей, розвантажуємо та розподіляємо по селах. Тільки потім розвозимо. Якщо є змога, нам в цьому допомагають “Білі янголи”. Якщо такої змоги у поліційних немає, ми їдемо своїми “жигулями” з причепом.
Комарську громаду ми закриваємо повністю, у Великоновосілківській громаді 4 населених пункти (Роздольне, Велика Новосілка, Новий Комар, Отрадне). У Вугледарську громаду ми їздимо рідше, бо Вугледарська ВА справляється там поки без нас, але ми все ж привозили туди обігрівачі, буржуйки, будівельні матеріали, гуманітарну допомогу для людей з інвалідністю тощо”, - зазначає благодійниця.
За словами жінки місцеві мешканці з нетерпінням чекають на гуманітарну допомогу.
“Ми видаємо допомогу у вигляді харчових продуктів від WCK. Всі продукти якісні, їх багато, вони різноманітні. Цієї допомоги достатньо, щоб деякий час прогодувати велику родину, адже там є і крупи, і борошно, і консерви, олія тощо. В гарячих точках люди навіть до сліз дякували за таку допомогу”, - каже Ольга.
Другий День Народження
Ольга не дозволяє своїм колежанкам возити гуманітарну допомогу в найбільш небезпечні населені пункти — їздить туди сама, бо не хоче ризикувати життям інших людей.
“Я дуже ціную та люблю своїх дівчат, тому по “гарячих точках” їжджу сама. Бо прийняла для себе таке рішення. Я розумію, що ймовірність повернутися з такої поїздки це 50 на 50. Дуже часто по підвалах сидимо, чекаємо коли можна виїхати”, - розповідає волонтерка.
Під час поїздок, щоб себе захистити, Ольга зазвичай вдягає каску та бронежилет. Проте одного разу вона забула вдіти каску і якраз тоді потрапила під ворожий обстріл. Це було у травні 2023, в її рідній Красногорівці.
“Окупанти цілили авіабомбою у броньовану машину “Білих янголів”, в якій я приїхала, проте попали за 4 метри від неї. Я стояла перед лобовим склом, і саме у броньоване лобове скло врізався один з ворожих уламків, в 30 сантиметрах від мене. Нас врятувало тільки те, що бомба потрапила у бордюр, через що більшість уламків пішло в інший бік від нас. Все сталося дуже швидко, а потім я пам’ятаю чорний дим, та кров, що пішла з вуха. Слава Богу всі залишилися живі, проте дідуся, що стояв позаду машини, було серйозно поранено”, - згадує жінка.
Ольга вважає, що їх гуманітарні місії оберігають вищі сили, адже за словами жінки, не рідко траплялося таке, що по їх маршруту “прилітало” за хвилину до того як вони там опинялися. Але такі випадки не лякають жінку.
“Я обрала такий шлях, тому що інакше ніяк. Наші хлопці та дівчата з-поміж військовослужбовців, рятувальників та поліційних також обирають для себе таку долю — ризикуючи своїм життям, допомагати іншим. Особлива шана та повага нашим воїнам — вони боронять Україну, а ми гуманітарний фронт”, - акцентує Ольга Семібратова.
