Янгол та Ангеліна – бойові медики 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, які щодня рятують життя українських військовослужбовців у Вугледарі. Про своє життя та роботу вони розповіли для Фактів.
Історія “Миші”
Ангеліна з позивним “Миша” підписала контракт із ЗСУ у 22 роки. Вона мріє стати лікарем та дочекатися звільнення подруги з полону. А раніше працювала фельдшером невідкладних станів екстреної медичної допомоги у Сумській області.
Наразі Миша вивозить поранених із передової на спеціальній машині для евакуації. Найбільше щастя для медика, коли 300-й доживає до наступного етапу евакуації.
“Я дуже не хочу, щоб у мене хтось у машині помирав. За ці півтора року, тьху-тьху, я всіх довозила,” – каже дівчина.
Бойова медикиня з позивним "Миша"Фото: Скрин з відео Фактів
Ангеліна завжди запитує, як звати “її поранених”, спілкується з ними, намагається жартувати. Нещодавно, наприклад, дівчина возила пораненого директора мобільних мереж, так просила нормальний зв’язок у Кураховому налагодити.
За словами медикині, не завжди вдається відшукати врятованих бійців, щоб дізнатися про їхню долю. Тому дівчину дуже тішить коли вони самі іноді виходять на зв’язок, дякують за те, що живі.
“Це саме та подяка, яка підіймає настрій, зігріває душу, і ти думаєш, що це все не даремно,” – усміхається Ангеліна.
Медик зізнається, що був період, коли робота здавалася нестерпною. Через втому фізичну, коли вдавалося подрімати лише 20 хвилин на добу. А особливо – через емоційне виснаження, коли вивозила вбитих і поранених друзів.
Ангеліні доводилося, долаючи ненависть і лють, надавати допомогу полоненим росіянам. Вона розуміє, що вони – обмінний фонд, тож сподівається, що когось із них обміняють на її подругу, яка разом з усіма вийшла з Азовсталі.
Історія “Янгола”
Денис з позивним “Янгол” з Луганщини. Його рідне Сватове зараз окуповане. Чоловік пішов воювати добровольцем 2016 і досі не залишив фронт, навіть після важкого поранення.
Денис був бойовим медиком на першій лінії. Поки сам не став 300-м під Бахмутом – перелом хребта, поранення легені, нирки. Лікарі встановили інвалідність, хотіли “списати”, та Янгол відмовився, мовляв, може бути в екіпажі, навчати людей, бо вже має неоціненний досвід.
Бойовий медик з позивним "Янгол" розповідає про першу допомогу військовим на фронтіФото: Скрин з відео Фактів
Сам Денис ріс сиротою в інтернаті. Тікав звідти разів з десять, аби знайти батьків.
“Я знайшов маму. Але потім вона померла, бо поставили неправильний діагноз. Батько покинув нас, трьох дітей, і мама тягнула дві роботи. Але не витримала, почала пити, тоді я потрапив до інтернату,” – розповідає бойовий медик.
Денис одразу собі настанову дав, що не хоче жити так, як інші. Бо, за його словами, там і клей нюхали, і заборонені речовини курили, і зловживали алкоголем.
“Я пішов захищати всю свою державу, всіх своїх людей. Бо моє місто зовсім близько від Луганська, я знав, що на цьому все не закінчиться,” – каже Янгол.
24 лютого 2022 хлопець перейшов на українську мову. Говорить, що розмовляти чистою мовою йому поки ще важко, але він старається. За словами медика жити у Сватовому він вже не хоче, але вирішив, що має туди приїхати після деокупації – подивитися на обличчя тих, хто там залишився.
Інтерв’ю з бойовими медиками. Відео
