Понад півтора року волонтер Олег Ткаченко доставляє гуманітарну допомогу та евакуює людей із прифронтового Вугледара. Про ситуацію у місті, евакуацію та мотиви людей, які обирають залишатися під обстрілами, чоловік розповів редакції «СХІД now».
Евакуація з Вугледара
Загалом з початку вторгнення волонтерській команді Олега Ткаченка вдалося евакуювати близько 1500 вугледарців.
“Наша волонтерська команда відразу не мала на меті масову евакуацію, а вирішила вивозити самотніх літніх людей, з інвалідністю, зі складними хворобами – тобто, тих, кому важко навіть самостійно вийти з дому, вже не кажучи про виїзд. Інколи доводилося їх визволяти із зачинених квартир та виносити на руках. Літніх людей та людей з інвалідністю вивозили з Вугледара до закладів, за попередньою домовленістю підготовлених для їхнього проживання”, - розповідає Олег.
За словами чоловіка цьогоріч бої навколо Вугледара більш інтенсивні, але обстріли самого міста менш потужні. Тож найскладніші випадки евакуацій були до цієї зими – доводилося вивозити людей під бомбардуваннями, проїжджати повз танкові бої.
Одного разу після виїзду з Вугледару – тоді Олег евакуював людей з інвалідністю – в автівки пробило колесо. Мобільного зв’язку не було, зателефонувати комусь, хто б виїхав назустріч і забрав бодай людей, не вдавалося. Довелося залишити евакуйованих у підвалі та шукати зв’язок, аби зв’язатися з дружиною й організувати зустрічну машину.
Пригадує Олег і тогорічну евакуацію під час звільнення від росіян Павлівки, розташованої поруч із Вугледаром. Ще йшов бій і проходила зачистка села українськими військовими, а волонтери вже вивозили з околиці трьох людей.
Зараз Олег зі своєю командою приїздить до Вугледару двічі на тиждень, тоді як торік бували тут по 4-5 разів. Саме команда Олега Ткаченка цієї весни евакуювала з міста останню родину з дитиною, яка мешкала у гуртожитку.
“Ця евакуація відбулася трохи спонтанно. В той день машина одного з волонтерів вночі застрягла у багнюці й ми на джипі поїхали його витягати. Тоді й вирішили заодно заїхати та забрати цю родину”, - згадує волонтер.
Чому люди залишаються у Вугледарі під обстрілами
За словами чоловіка, наразі у Вугледарі залишається до 200 людей. Майже всі вони постійно живуть у підвалах і виходять лише до волонтерів, які привозять не тільки продукти, одяг, побутову хімію, а й питну воду. У місті її, як і світла, немає з весни минулого року. Для тих, хто залишається, доступна лише технічна вода, яку не можна пити.
Олег каже, що аби вмовити людину виїхати, іноді достатньо спокійно і без осуду з нею поговорити.
“Кожен, хто залишається у місті, має на те свої причини. Дехто важко хворіє і розуміє, що навряд чи перенесе складну дорогу. У когось є лежачі родичі, яких він не хоче кидати. Є літні люди, які залишаються, аби жити коштом гуманітарної допомоги, а заощаджені пенсії відправляти дітям, яким складно без допомоги сплачувати за орендовану квартиру десь в Одесі. Багато зустрічав і тих, хто очікує, що українські військові от-от виженуть росіян і у місті можна буде жити. Є різні люди, і не варто навішувати ярлики на тих, хто не хоче евакуюватися. Завдання волонтерів не оцінювати їхні вчинки, а цінити їхні життя та безпеку, підтримати їх, коли вони вирішать виїхати, і розуміти, що всі вони – громадяни України”, - впевнений Олег.
