Вже минуло два роки як поетеса Світлана Фоменко з родиною була вимушена покинути рідний дім у Вільному, коли “руський мир” дістався їхнього порогу… Свій пережитий досвід, думки та емоції Світлана обережно склала у римовані рядки. Про нову збірку поетеса розповіла для Волноваха.City.
“Я обіймаю своїм словом українців та лупцюю окупантів”
Збірка поезій “Різна війна” — це вже друга книга, яку поетеса Світлана Фоменко випустила упродовж повномасштабного вторгнення росіян. За словами письменниці нова збірка відрізняється від попередньої якістю віршів та наявністю поем.
Перша збірка поезій Світлани Фоменко "Час вільних"Фото: Facebook
“Якщо в попередній збірці поєднувалося дві мене — довоєнна та теперішня, то в цій я вже більш свідомо прийняла реальність, менше страждань, більше люті. Ще в цій збірці є поеми. Я дуже люблю ці твори. Це римовані історії. Я їх виношувала, наче дітей, і мрію зробити колись мінівиставу за цими творами”, - розповідає авторка.
Збірка “Різна війна” названа на честь однойменного вірша поетеси. У цьому творі Світлана звертається до цивільних, щоб люди об’єднувалися навколо спільної цілі — перемоги над окупантами, та доклали всіх можливих зусиль для того, щоб побороти “російську чуму”. Тому в цьому вірші є такі рядки:
“Тож відчуй ти сьогодні мою війну,
Аби завтра не було твоєї”
Збірка поезій Світлани Фоменко "Різна війна"Фото: Світлана Фоменко для Волноваха.City
Поетеса писала цю збірку понад рік. Вона має 140 сторінок і 160 поезій.
“Я не пишу збірок, а пишу вірші. А випустили цю збірку саме зараз, бо просто “дійшли руки”. До збірки увійшли переважно поезії 2023 року. Пишу про все, що турбує. Я давно називаю поезію власною терапією, а інколи навіть сповіддю. Приємно, що це відгукується людям. Це говорить про те, що ми не одинокі у своїх думках та почуттях. Звичайно там є байки та гуморески, бо гумор також інколи рятує. Якщо коротко, то я обіймаю своїм словом українців та лупцюю окупантів.
У збірці є вірші, які вже стали піснями. Як показав досвід писати вірш і писати пісню — це різні процеси. Але я отримую задоволення від обох. Це моя мрія — мати пісні на мої слова. Радію, що поруч є люди, які мене в цьому підтримують. Першою читала збірку наша бабуся Віра. Сказала, що бігли сльози. Вже для цього варто було її видати”, - ділиться поетеса.
Як випустити власну збірку поезій — досвід
Світлана Фоменко впевнена, що перед тим, як випустити власну збірку, людина має знати відповідь на питання: “хто читатиме її та навіщо?”.
“Через те, що ми мали запит від людей, які знайомі з нашою творчістю через соцмережі, то ми пішли на цей крок. Недешевий крок. Також слід розуміти, що це не прибуткове діло. Якщо пощастить, то можна вийти в нуль. Це пристрасть. Моя можливість служити українському народу словом. Боюся навіть уявляти що було б зі мною, якби я це все носила в собі та не мала можливості трансформувати у вірші”, - розповідає пані Світлана.
Усіма технічними задачами по випуску збірки поезій “Різна війна” займалася сестра Світлани, її літературна редакторка та менеджерка, Олена Конюшок, яка розповіла Волноваха.City про “підводні камені”, з якими довелося їй зустрітися під час випуску книги.
Олена КонюшокФото: Facebook
За словами пані Олени особливим квестом для неї був пошук видавництва.
“Ми звернулися до видавця, який робив нам у листопаді 2022 першу збірку, проте там вдвічі виросли ціни. І на моє запитання: “з чим пов’язаний такий стрибок цін?”, мені відповіли: “ну долар же не впав?”. Так, дійсно, долар не впав, проте і не виріс вдвічі… Оскільки нас не влаштовувала така ціна, мені довелося шукати інше видавництво.
Я знаходила різних видавців просто через інтернет, писала їм, мені прораховували вартість… І так тривало поки я не знайшла варіант, який нас влаштовував за ціною, якістю та оперативністю відповідей. Для мене це важливо, щоб на моє повідомлення на пошту не відповідали по три дні та комунікація була максимально швидкою. Ми знайшли гарне видавництво в Одесі. І хоч вони й нещодавно на цьому ринку, проте в них є потенціал, і я дуже радію змозі підтримати цих людей”, - зазначає редакторка.
Проте пошук видавництва — це лише “вишенька на тортику”, адже основна робота систематично проводилася упродовж того часу, поки писалася збірка.
“Всі Світланині вірші я вичитувала як літературна редакторка та переносила у текстовий документ Word. Вірші ми компонували у блоки, слідкували, щоб вони лаконічно виглядали на сторінках, щоб читачу було зручно та приємно читати книгу тощо.
Багато часу зайняв пошук назви для збірки. Ми хотіли, щоб ця назва відображала і суть віршів і час у якому ми живемо. І було дійсно багато варіантів, проте ми зупинилися на цій назві “Різна війна”, яка, на мій погляд, і є тим відображенням нашої дійсності… Наразі ми живемо у Полтавській області, і крім патріотів України тут на жаль є і так звані “ждуни”, які можуть дозволити собі такі вислови у наш бік, типу: “Ви справді думаєте, що при росії було б гірше?” тощо. Тож і справді війну різні люди переживають по-різному…
Коли вже ми мали назву, то почали думати над дизайном обкладинки. Хотіли її зробити у мінімалістичному стилі, обирали яким будемо робити її кольором. І якось ми зі Свєтою лежали на дивані, говорили про це все, і комусь з нас прийшла думка робити її кольору хакі та додати піксель, бо піксель — це орнамент нашого часу”, - розповіла пані Олена.
За словами жінки дизайн обкладинки робили на ноутбуці у найпростішому редакторі - Microsoft PowerPoint. Проте до випуску книга проходить ще й наступні кроки:
“Коли вже дизайн обкладинки готовий, ми переносимо книгу у PDF-формат та відправляємо на видавництво. Видавець розробляє макет книги, який потім узгоджується та затверджується. Далі ми отримуємо “сигнальний примірник”, щоб мати змогу потримати книгу в руках, подивитися на якість виробництва та за бажанням щось в ній підкоригувати, звісно правки вносяться за додаткові кошти”.
Олена зазначає, що вони сплачували 50% від вартості тиражу перед друком, решту коштів переказували після того, як отримали фото всіх екземплярів готової книги. Окрема послуга видавництва — нанесення на збірки ISBN (англ. International Standard Book Number) - універсального міжнародного ідентифікаційного номера, вартувала 1 000 грн.
“Цей код потрібен, щоб книгу було можна офіційно продавати, передавати в бібліотеки тощо. Звісно було б можна обійтися і без цього, але ми хочемо, щоб все було правильно. 6 примірників до речі одразу розійшлися від видавництва по бібліотеках”, - підсумовує редакторка.
