Журналісти сайту 0629 зібрали історії людей, які опинилися в епіцентрі бойових дій разом зі своїми домашніми улюбленцями. Серед них опинилася й історія родини з Волновахи.
«Навіть не хочу уявляти, що можуть відчувати люди, які були змушені покинути своїх тварин»
Віка Бухтіярова і мопс ШейдіФото: 0629
Віка Бухтіярова приїхали в Луцьк з Волновахи у березні 2022. Разом з нею евакуювалися з міста, яке постійно потерпало від обстрілів, мама, тато, бабуся і мопс Шейді, якому тоді було 7 років. Песик має проблеми з серцем, як з’являються у більшості мопсів з віком. У Волновасі родина чотири дні просиділа в підвалі власного будинку, куди брали з собою і Шейдика. Він хвилювався, постійно тремтів і Віка каже, що Шейді завжди був такий — хтось петарду кине, а він вже тремтить. А потім “прилетіло” прямо поруч з їхнім будинком і усі зрозуміли: треба швидко їхати...
«Ми виїжджали своєю машиною, у нас не було думки покинути Шейді. Для мами та тата це був вже “синочок”, хоча це я колись вмовила їх завести мопса, — каже дівчина. - Я навіть не хочу уявляти, що можуть відчувати люди, які були змушені покинути своїх тварин. Хоч якщо вони й дворові. Усі ті дні я сиділа вдома, тому мало що бачила, але я впевнена, що тварин залишили дуже багато. У нас був раніше дворовий пес, ми його дуже любили, але він ніколи не йшов на руки та завжди бігав, як вільний собака. Його вже немає, але якби у тому лютому він був живим, навряд чи ми змогли б його врятувати — думаю, він злякався б обстрілів та кудись втік. І мені страшно думати, як би ми тоді почувалися....»
Родина Вікі виїжджала о 12 ночі, навіть думаючи про те, що то комендантська година — бо тоді було вже не до того. Їх шлях був відносно спокійним, але це, вважає дівчина, просто щастя, бо вдень вже було сильно гучно, обстріли не вщухали. Родина їхала в невідомість, усі відчували стрес, а старенький пес ледь тримався.
«Вже тут він більш-менш заспокоївся. Але стрес дався взнаки: у Шейді знайшли пухлину, видаляти яку під наркозом було не можна. Лікарі перевірили його серце і сказали, що наркоз він не витримає 100%, бо вже старенький, — згадує Віка. — Щоб не використовувати загальний наркоз, нам запропонували епідуральну анестезію. Але це коштувало дорожче, на той момент ми не мали таких грошей».
І допомогу родина знайшла там, де навіть не очікували. Вони побачили групу в ФБ, де допомагали переселенцям з тваринами. Песика треба було терміново оперувати, бо він був на сильних знеболювальних і далі не можна було тягнути. Звичайні лучани дуже оперативно зібрали кошти й врятували волноваського мопса.
Скрин повідомлення у групі FacebookФото: 0629
«Піклування про Шейді, як не дивно, допомагає нам морально триматися. Батько, наприклад, виходить з дому, щоб гуляти з ним, і це чи не єдиний привід йому просто пройтися парком чи вулицею, — каже Віка. — Я зараз вже в Києві, а батьки залишаються у Луцьку. І Шейді — головний відповідальний за їхнє самопочуття, режим та настрій. Йому у травні буде вже дев'ять, він в нас ще алергік, тож, інколи люди, що об'єдналися в групі, допомагають нам ще й мазями. Ми вдячні таким людям, які дають моральну підтримку».
