Штаб-сержант 31 бригади НГУ Володимир Корявих на псевдо «Батя» — майже 10 років у війську. З 2019-го брав участь в операції об’єднаних Сил. Повномасштабна війна застала військового у Волновасі. Про свою роботу та про свій перший бій він розповів для Центрального територіального Управління Національної гвардії України.
Відеоінтерв'ю нацгвардійця
“Штаб-сержант 31 Бр НГУ Володимир Корявих майже 10 років у війську. Відповідальний та безкомпромісний. Він чітко виконує всі поставлені задачі. Боєць на псевдо Батя-права рука командира під час виконання бойових завдань. Він знає, що таке бути наставником, психологом, товаришем та надійною опорою для побратимів”, - йдеться у повідомленні.
«Наші позиції були майже впритул до ворога і вони перевіряли нас на міцність мінометами»
Раніше у ЦТУ Національної гвардії України розповідали історію нацгвардійця Олександра та про його участь у бойових діях в районі Урожайного.
«На свою позицію, що була майже впритул до противника, ми виходили тільки вночі. Адже 24/7 у небі висіли розвідувальні дрони. Під час руху на відстань понад 5 кілометрів ми кілька разів могли розосереджуватись та лягали на землю, намагаючись не видати себе. Ніяких перекурів та розмов під час бойового виходу, все, як то кажуть «на пальцях».
З початку виходу на позицію та до повернення назад ми знаходились в бліндажі. Полишали його виключно для відбиття атак, коли ворожа піхота намагалася оточити наші позиції з флангів. Бойова робота була чітко злагодженою між підрозділами сил оборони, які стояли ліворуч та праворуч від нас. Ми прикривали одне одного, коли того вимагала бойова обстановка.
Мені запам'ятався перший ворожий обстріл, коли по нас щільно працювали арта та міномети. От тоді мій інтерес змінився на холод всередині. Ворог намацував нас вогнем, не жаліючи боєприпасів. За вдачею я спокійна людина, можу опановувати свої емоції. Згодом я звик до відчуття постійної напруги, впорався зі страхом загинути.
Ворог був дуже близько і було чутно, як вони змінювалися на чергуванні. У тому, що окупанти не бережуть свій особовий склад, ми пересвідчилися особисто. Бачили, як вони безстрашно приїжджали на свої позиції на старенькому «Жигулі». Згодом, спільними зусиллями, цей автомобіль разом із особовим складом було відправлено до «кобзона», - говорить військовий.
Олександр зізнається, що змінив своє уявлення про війну: «Дуже гучно завжди, головне, це звикнути до обстрілів і обов'язково дбати про особисту безпеку».
