У Великоновосілківській військовій адміністрації розповіли про 6 жінок, якими пишається громада. Вони всі різні, проте їх об’єднує любов до своєї землі та України.
Бібліотекарка Катерина Шаповалова
Катерина ШаповаловаФото: Катерина Шаповалова
Колись Катерина Шаповалова переступила поріг Великоновосілківської бібліотеки "подивитись, як там і була вражена “атмосферою книжкового світу”.
З дитинства Катерина тягнулася до книг — рано навчилася читати, залюбки вчила вірші й вигадувала оповідання. Швидко промайнули шкільні роки, студентський час був присвячений українській мові та літературі. І скоро постало питання — де ж працювати. Робоче місце серед книг та безлічі талановитих людей знайшлось у бібліотеці рідного селища.
“Життя завирувало безліччю емоцій: конкурси, зустрічі, заняття, виступи, книжкові виставки та презентації. Три роки поспіль Катерина займала 1 місце в районних "Шевченківських читаннях" в номінації "Композиції", а згодом готувала до літературних змагань молодь.
На жаль, війна внесла свої корективи в мирне буденне життя. Катерині, як і багатьом з нас, довелось покинути рідний дім, селище та друзів. Але улюблену роботу — не покинула. Два важких воєнних роки дистанційно, не дивлячись на простій закладу, продовжує працювати, популяризує українську мову, читання та історію України, бере участь в обласних семінарах, тренінгах, вебінарах та курсах підвищення кваліфікації. За цей час долучилася до 3 міжнародних проєктів та вдало реалізувала їх, завдяки чому частково оновила книжковий фонд центральної книгозбірні та сільських філій, а також гідно представила нашу бібліотеку серед 33 бібліотек України”, - розповіли в адміністрації.
Флористка Ольга Хиргій
Ольга ХиргійФото: Ольга Хиргій
Мешканка Костянтинополя Ольга Хиргій попри виклики війни змогла здійснити свою давню мрію та стати професійним флористом.
“Ольга переїхала до нашої громади з міста Курахове. З раннього дитинства Ольга відчувала особливу любов до квітів. Її мама прищепила їй цю пристрасть, показуючи, як доглядати за рослинами та створювати з них справжні шедеври. Вже тоді Ольга мріяла про власну квіткову справу, де могла б ділитися своєю любов'ю до флористики з іншими.
Коли прийшла війна, Ольга постала перед величезними труднощами. Багато її знайомих і друзів були змушені виїхати, залишивши свої домівки. Економічні труднощі та загальна нестабільність робили здійснення мрії про квіти майже неможливими. Проте Ольга не втрачала надії й вирішила, що навіть у найтемніші часи потрібно створювати красу.
Завдяки своїй завзятості та підтримці близьких людей, Ольга почала робити перші кроки до реалізації своєї мрії. Вона відвідувала онлайн-курси флористики, вивчала нові техніки та тренди, спілкувалася з іншими флористами. Попри всі труднощі, Ользі вдалося створити місце, де кожен міг знайти частинку краси та радості. Її квіткові композиції швидко стали популярними, а замовлення на букети не припиняють надходити”, - зазначають у Великоновосілківській ВА.
В адміністрації акцентують, що історія Ольги надихає багатьох жінок, які стикаються з важкими життєвими обставинами.
“Навіть у найскладніші часи можна знайти силу для здійснення мрій. Її квіти стали символом надії та стійкості, прикладом того, як пристрасть і рішучість можуть подолати будь-які труднощі. Завдяки Ользі та її невтомній праці, село Костянтинопіль стало ще світлішим і квітучим. Вона показала, що кожен може внести свій внесок у створення кращого майбутнього, незалежно на обставини”, - йдеться у повідомленні.
Вчителька Євгенія Кремліна
Євгенія КремлінаФото: Євгенія Кремліна
Євгенія Кремліна народилася у 1932 в селі Старомлинівка в селянській родині. Пані Євгенія була єдиною з шести дітей, яка після закінчення 7 класів місцевої школи вирішила продовжити вчитися і вступила до Мар′їнського педагогічного училища.
“Навчання в педагогічному училищі давалося легко, а труднощі повоєнного часу, на який прийшлися роки навчання, лише впевнили в правильності обраного шляху.
Після закінчення училища в 1951 році молода вчителька приїжджає за направленням до нашого району. В її трудовій книжці значиться один запис: “Направлена учителем в Костянтинопільську школу”.
В перші роки через брак учителів викладала українську мову в старших класах. Її учні були всього на 3-4 роки молодшими за неї. З 1955 року почала працювати за спеціальністю — учителем початкових класів. З того часу вона навчила майже 500 дітей читати, писати та рахувати. За сумлінну багаторічну працю Євгенія Романівна не раз нагороджувалася грамотами, а в 1982 році їй було надано звання “Відмінник народної освіти”.
Ії справу продовжили донька, а потім і онука. По теперішній час Євгенія Романівна проживає в селі Костянтинопіль”, - повідомляють в адміністрації.
Обліковиця Марія Паніотова
Марія ПаніотоваФото: Марія Паніотова
Марія Паніотова народилась 26 листопада 1928 в селі Багатир, вона стала свідком та учасницею багатьох історичних подій, які залишили слід у її долі.
“Після закінчення школи Марія Никифорівна з 16 років почала працювати на млині в колгоспі, обліковицею. Її трудова діяльність тривала понад 43 роки. Її відданість праці та невтомність стали прикладом для багатьох молодих людей, які починали свій життєвий шлях в ті часи.
Марія Никифорівна народила трьох дітей, які стали її гордістю та надією. Вона також є бабусею трьох онуків та прабабусею одного правнука. Сім'я завжди була центром її життя, і вона з радістю передавала свої знання та досвід молодшим поколінням.
Паніотова Марія Никифорівна — це людина, чий життєвий шлях сповнений праці, відданості та любові. Її приклад надихає нас цінувати кожен момент життя, зберігати вірність своїм принципам та знаходити радість у простих речах. Її життєвий досвід і мудрість залишаються неоціненними для її родини та всіх, хто знає цю дивовижну жінку”, - розповідають у Великоновосілківській ВА.
Присвятила життя родині: Ніна Жуковська
Ніна ЖуковськаФото: Ніна Жуковська
Ніні Жуковській, мешканці села Шахтарське, у цьому році виповнюється 94 роки. Вона народилася 5 жовтня 1930 в селі Безки (республіка Польща). Отримала 6 класів освіти, але закінчити школу так і не вдалося. У 1946 році, як біженці, разом з родиною були вивезені до України, а саме до Зачатівки (станція Розівка), де проживали два роки.
У 1948 році, з метою повернення додому, виїхали у місто Рівне, але повернутися до рідного краю так і не вдалося. Оселилася там, вийшла заміж, народила доньку та двох синів.
У 1962 році пані Ніна разом з родиною приїхала до Шахтарського. Працювала у радгоспі “Шахтар”.
“Нібито життя почало налагоджуватися – гарна родина, затишна домівка, улюблена робота, але доля готувала Ніні Олександрівні нові життєві випробування. Вона зазнала біль втрати – в автокатастрофі загинув її чоловік, годувальник родини. Всі тяготи життя лягли на її тендітні плечі – виховання дітей, робота, господарство тощо. Не встигла Ніна Олександрівна оправитися від горя та втрати чоловіка, як в автокатастрофі гине молодший син, а потім і середній син, який загинув на будівництві.
Зараз Ніна Олександрівна живе з донькою. Навіть з втратою зору, в цей нелегкий для всіх час, вона намагається підтримати та підбадьорити своїх близьких та знайомих. Здається, після цих тяжких подій та випробувань, людина не витримає, зламається, стане замкнутою, але Ніна Олександрівна залишається доброю, щирою, чуйною та мудрою жінкою”, - розповіли у Великоновосілківській ВА.
Життя віддала дітям: Ганна Шупляк
Ганна ШуплякФото: Ганна Шупляк
Ганна Шупляк народилася 22 грудня 1929 в селі Олексіївка.
“Її життя є яскравим прикладом працьовитості, самовідданості та любові до сім'ї та своєї землі. Ганна Василівна закінчила 4 класи Олексіївської школи, після чого, з юних років, розпочала трудову діяльність. У 15 років вона почала працювати в колгоспі, де була залучена в польовій бригаді та на фермі. Протягом своєї трудової кар'єри вона накопичила 47 років колгоспного стажу, що свідчить про її невтомну працьовитість та відданість своїй справі.
За своє життя Ганна Василівна народила двох дітей, які стали її гордістю та сенсом життя. Окрім того, вона з великим задоволенням займається рукоділлям – в'язанням, а також випіканням солодощів для онуків та правнуків. Її сім'я налічує 4 онуків та 6 правнуків, для яких вона є незмінним джерелом любові та натхнення.
Ганна Василівна Шупляк – це жінка, яка все своє життя присвятила праці, турботі про близьких та підтримці родинних цінностей. Її життєвий шлях є прикладом для багатьох поколінь, демонструючи, що любов до родини та праці здатні створити міцний фундамент для щасливого та гармонійного життя”, - розповіли історію жінки у Великоновосілківській ВА.
