Після тижня проведеного під обстрілами у Волновасі, у березні 2022 волноваська хореографиня Олеся Піскун евакуювалася до Польщі разом з маленькою донечкою, племінницею та мамою. Там біженців прийняв у свою родину президент Спілки театральних діячів Польщі Кшиштоф Шустер. Попри важкий емоційний стан та інші труднощі пані Олеся знайшла в собі сили відновити хореографічну практику, відкрити власну танцювальну студію у Варшаві та за свої досягнення отримала диплом від Міністра культури Польщі. Пані Олеся розповіла, як вдалося досягти таких резутатів.
Спогади про життя у Волновасі
Олеся Піскун займається танцями з дитинства.
"Все моє життя було пов’язане з культурою. З дев'яти років я співала, закінчила музичну школу, але згодом зрозуміла, що танцювати мені подобається більше", — каже Олеся.
Жінка здобула вищу освіту та отримала диплом економіста, проте будувати кар’єру вирішила все ж таки в культурній сфері, адже не уявляла свого життя без танцю. Понад 20 років тому хореографиня заснувала у Волновасі Народний шоубалет Underground. І відтоді слава про цей колектив загриміла по всій Україні та поза її межами.
Впродовж всіх років існування Underground перемагав у багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсах у Болгарії, Грузії, Польщі та Чехії, а роботу його керівниці відзначали на державному рівні. У 2018 році за успішну викладацьку діяльність Олеся Піскун отримала почесне звання "Заслужений працівник України".
Частина нагород пані Олесі
Творчий досвід, звання та нагороди стали в пригоді хореографці й після евакуації до чужої країни. Проте це було пізніше. А у березні 2022 жінка про це навіть не замислювалася.
“Коли ми з родиною евакуювалися до Польщі, я думала, що вже ніколи не буду ставити. Мій світ тоді рухнув. Більш ніж двадцять років у хореографії були перекреслені... Мій шоубалет Underground розкидало по світу… Але час розставив все на свої місця. І Бог дав мені сили та натхнення”, — розповіла пані Олеся.
Треба жити далі
Шоубалет Underground раніше неодноразово виступав у Польщі. Олеся каже, вони були дуже вражені цією країною. І додає, що ніхто і подумати міг, що через кілька років їй доведеться шукати тут притулку.
"Коли ще в рідній Волновасі було світло, але вже почалися обстріли, я побачила допис у Facebook, де Аріна Пісковська, це одна з організаторок конкурсу “Талановиті діти України” в Польщі, пропонувала допомогу всім людям, які втекли від війни. Тоді нам було дуже страшно. Я зрозуміла, що єдина можливість врятуватися і зберегти життя своїй доньці — евакуюватися за кордон“, — розповіла жінка.
Пані Олеся зізнається, що вдячна Богові за те, що їхня родина опинилася під опікою родини культурного польського діяча Кшиштофа Шустера.
“Я пам’ятаю, коли ми тільки приїхали до Польщі, я відчувала внутрішнє спустошення і біль… Перші пів року я взагалі думала, що більше ніколи не зможу танцювати, така на душі була порожнеча… Я близько 25 років вкладалася повністю у справу мого життя. Underground був для мене не роботою, а улюбленою справою, не просто учнями, а другою родиною. І тут хоп, і у мене це забирають… Звісно, що це боляче. Я не могла стримати сліз, коли дивилася наші фото або відео виступів. Я прям ридала. Але треба було заспокоїтися, треба було жити далі”, — згадує хореографиня.
Біженка щиро вірила в те, що пробуде в евакуації максимум два-три тижні, все налагодиться і вона повернеться додому.
“Чим більше часу минало, тим більше ми розуміли, що у Польщі залишатися все ж таки безпечніше для всіх. І вийти зі стресового стану нам допомогла підтримка поляків: пан Кшиштоф намагався нас підтримувати, вселив нам впевненість у те, що ми маємо займатися далі своєю справою тут, у Варшаві. І для того він нас брав з собою на театралізовані вистави та інші заходи, аби ми побачили культурне життя, яке вирує у столиці. Також пан Кшиштоф допоміг мені створити портфоліо з невеличкими відеовиступами мого волноваського колективу та виклав у себе на сторінці, аби директори будинків культури могли це побачити й у перспективі запросити мене на роботу. Так і сталося — мені подзвонила пані з варшавського будинку культури Świt і запросила до себе працювати”, — ділиться жінка.
Родина пані Олесі з Кшиштофом ШустеромФото: Олеся Піскун
Проте все виявилося не так легко, як мріяла наша геройка — працевлаштуватися в чужій країні без знання польської мови було нереально.
"То вже я зараз розмовляю польською, а тоді лише робила перші кроки для її вивчення. І чесно кажучи, внутрішньо я тоді ще не була готова виходити на роботу", - каже хореографка.
Через деякий час у Facebook хореографка побачила оголошення про набір в театральну резиденцію від театрального інституту — запрошувалися театральні діячі, танцівники та співаки. Пані Олеся заповнила анкету, пройшла відбір і потрапила до будинку культури Świt.
“Можна сказати, що завдяки цьому проєкту я зробила свої перші кроки як хореографка у Польщі. Ми безоплатно займалися з дітками-біженцями з України. А для мене особисто це стало можливістю абстрагуватись від поганих думок та отримати позитивні емоції від допомоги тим діткам”, — говорить жінка.
“Bracia”
Олеся Піскун зізнається, перш ніж знов запалати пристрастю до танцю та “взяти себе в руки”, минув цілий рік…
“Я розуміла, що треба рухатися далі, що мені вже замало тих простих занять з дітками. Тож вирішила діяти: орендувала у центрі Варшави танцювальну залу, зробила оголошення і почали до мене приходити на заняття мої перші дівчата. Хто б ще кілька років тому мені сказав, що я буду ставити танці у центрі Варшави — я б дуже здивувалась”, — каже хореографка.
Оголошення про набір груп на заняття до Олесі Піскун у Facebook виглядало так:
Жінка каже, переважно на заняттях з її новими танцівницями вони не ставили цілі хореографічні вистави, як було у Волновасі, а танцювали у своє задоволення, адже так тоді хотіли учасниці її варшавської студії. Проте сама хореографка “сумувала за драматургією”.
“Я звикла ставити номери за законами драматургії, а у Варшаві дівчата ходять на танці більше для себе. Ну, якісь там номери ставлять, проте це робиться переважно для знімання відео. А мені не вистачало саме цього — показати себе як постановницю. Та доля подарувала мені таку можливість — знайома скинула оголошення про набір на програму Gaude Polonia від Міністерства культури Польщі. Я подала заявку, пройшла та у лютому 2024 отримала стипендію на реалізацію власного проєкту”, — згадує пані Олеся.
Хореографка зізнається, що для неї це стало крутою можливістю почати працювати над своїм танцювальним проєктом “Bracia”, ідея якого виникла у жінки ще раніше, під час прослуховування однойменної пісні від української співачки Jerry Heil та польського репера Przyłu.
"Це не просто був шанс зробити класну постановку, це стало можливістю знов станцювати з моїм рідним колективом Underground — танцівниками, які через війну опинились у різних куточках світу", - говорить пані Олеся.
Програма тривала пів року. У композиції “Bracia” взяли участь танцівники та танцівниці з України, Польщі та Білорусі. Також хореографці дійсно вдалося залучити й свій Underground, вона це зробила в онлайн-форматі.
“Я записала на відео рухи і запропонувала учасникам шоубалету Underground їх повторити та за можливості записати їх. І вони це зробили. Я була дуже щаслива, коли вони надіслали мені відео — з Кореї, Хорватії, Болгарії, Німеччини, Франції та Угорщини. Ці відео я змонтувала разом і на презентації хореографії на сцені показала на великому екрані під час фінальної частини виступу", — з тремтінням у голосі розповідає жінка.
Відео від учасників Underground:
"Для мене то було дуже зворушливо, бо ми з моїм Underground не дотанцювали, і я мріяла, щоб хоча б ще один разочок у житті то зробити”, — під час цих слів сльози забриніли на очах пані Олесі.
Виступ на варшавській сцені з композицією “Bracia”:
Хореографка згадує, що сльози були й в залі, адже ця постановка зачепила серця і душі глядачів.
Олеся Піскун впевнена, що це лише початок її творчого шляху у Польщі.
“Ми знаємо для чого ми це робимо і куди йдемо. А головне — я зараз щаслива, адже, попри всі труднощі, продовжую займатися улюбленою справою. Я оптимістка по життю і маю надію, що мій оптимізм і моя енергетика передасться жінкам і дівчатам, які будуть то бачити та читати. Хочу надихнути їх більше в себе вірити, адже у цьому світі можливо все, навіть отримати диплом від Міністра культури іншої країни”, — посміхнулася хореографка.
