Півтора року переселенець з Волновахи Володимир Бєляк проживає у колективному центрі у П’ятихатках. Цей шелтер чоловік називає своїм четвертим домом. Оселитися там допомогли благодійники БФ “Карітас Кам’янське”, вони ж і розповіли історію чоловіка.
Історія війни Володимира Бєляка
Варто зазначити, що пан Володимир має інвалідність і пересувається у колісному кріслі.
“За час війни з 2014 року мені довелося тричі змінити місце проживання: Волноваха, Вугледар, Костянтинівка. Кожен раз сподіваючись, що це востаннє, але війна знову і знову змушувала втікати. Одного дня вона гучно постукала у двері моєї оселі”, – розповідає чоловік.
У Костянтинівці загострилися бої, і обстріли міста стали щоденними. Одного ранку в будинок переселенця прилетів снаряд. Він отримав серйозні поранення, а його дружина, на щастя, залишилася неушкодженою.
“Мене негайно евакуювали до Кропивницького для надання термінової медичної допомоги. Внаслідок поранення я втратив здатність ходити“, – говорить Володимир.
Після реабілітації Володимир вирішив повернутися додому, щоб відновити частину втрачених документів, але там його вже чекали нові випробування.
“Поки моє життя рятували лікарі, дружина також постраждала від повторних обстрілів і виїхала до доньки в Казахстан. Ми тримали зв’язок телефоном, що дало сили витримати ці тяжкі випробування”.
Через обстріли Володимиру довелося знову звернутися до благодійників з проханням про евакуацію.
“Коли я потрапив до П’ятихатського колективного центру, мене вразила гостинність і підтримка від людей, які також пройшли через подібні випробування. Мною було прийняте рішення зробити щось корисне для суспільства, в якому я опинився. Висадивши саджанці кущів і квітів, таким чином облаштувавши невеличкий садок – я подякував за теплий прийом”, – ділиться переселенець.
Благодійники Карітасу також допомогли Володимиру відновити документи.
“Через відсутність документів я не міг отримати матеріальну допомогу. Частину з них можна було відновити лише на території зони бойових дій, що робило завдання неможливим. Завдяки юристці Карітасу, та, як виявилося, ще й моїй землячці, Юлії Доброрез, я поновив всі необхідні довідки. Пані Юлія не тільки допомогла юридично, але й морально налаштувала на успіх.
Зараз я активний користувач мережі, читаю книги і записую свої думки в щоденник. Чекаю на дружину, яка планує повернутися до України. Попри всі труднощі, вірю в краще майбутнє. Війна випробовувала мене, але не зламала. І тепер я починаю нове життя на території вільної України з вірою в найкраще“, – підсумовує Володимир Бєляк.
