За підрахунками Міністерства у справах ветеранів, по завершенню війни кількість ветеранів, членів їхніх сімей, осіб з інвалідністю внаслідок війни та членів родин загиблих військових може зрости до 4–5 мільйонів осіб, тобто це близько 13% від загальної кількості населення України. Перші ветерани повномасштабної війни вже повертаються додому. Як підготуватися родинам до повернення військовослужбовця або військовослужбовиці додому, журналісти Волноваха.City дізналися від Ірини Ткач — психологині з Маріуполя, яка працює з військовослужбовцями з 2014 року.
“Не кажіть “я тебе розумію”, а кажіть про те, що ви поруч”. Як поводитися з людиною, яка повернулася з війни
Міністерство охорони здоровʼя України наголошує: родинам, які чекають близьку людину з фронту, варто бути готовими до того, що рідна людина повернеться вже іншою.
“Війна змінює всіх, тож після повернення військових додому налагодження стосунків у родині стає випробуванням — у колі близьких ветерани отримують необхідну для відновлення підтримку або ж опиняються в ситуації нерозуміння і взаємних звинувачень,” — пишуть там.
Психологиня Ірина Ткач впевнена, що адаптація починається ще до того, коли людина повертається з війська. Тобто коли родина розуміє, що її чоловік або дружина, дочка або син стають до лав Збройних сил або до інших Сил оборони виконувати свою місію, коли вони проводжають її з цим сенсом і з цією місією, коли вони готові підтримувати її на всіх стадіях, на всіх етапах виконання цією людиною своєї місії — тоді починається ця адаптація. Потім людина знатиме, що вона повернеться у родину, в те середовище, яке є безпечним для неї: де її люблять, чекають, де приймають такою, якою вона є. Людина може змінитися, але точно так змінюються всі люди після таких подій.
“Кожна людина у певні періоди свого життя переживає якісь кризи. Сім’ї зустрічаються з кризами життя, які пов'язані з різними речами — з тим, що змінюються умови, діти виростають чи народжуються, і війна створює також певну кризу, коли родина довго була розлучена… Адже після повернення людини додому зустрічаються трошки змінені люди, не ті, що були до війни. Тут важливо розуміти, що треба передомовлятися — підлаштовуватися одне під одного і домовлятися як вони будуть жити далі.
Також родини мають бути готовими до того, що люди, які повертаються з війни — як чоловіки, так і жінки — дуже часто відчувають, що їхні рідні не можуть зрозуміти через те, що їм довелося пройти.
Чоловіки після демобілізації переважно схильні замикатися у собі, мовчати, ізолюватися від родини, можуть шукати моральної підтримки у старих друзів або товаришів по військовій службі. І це треба родині прийняти, адже дійсно, ми, цивільні, не зможемо зрозуміти те, що вони прожили там. Тому після повернення додому вашої коханої людини з війни дайте йому для адаптації певний час, два-три місяці.
Ірина ТкачФото: Колаж Свої.City
Жінки, які повертаються, навпаки пробують ділитися своїми почуттями і враженнями з партнерами, але вони можуть швидко дратуватися або нервувати, якщо відчувають, що підтримка не така яка їм потрібна. І тут родині також треба розуміти, що два-три місяці людина буде адаптуватися, приходити в себе. І тільки після цього періоду ми можемо починати потроху залучати людину до побутових справ, передомовлятися про певні обов'язки, які ми виконуємо тощо.
Добре, якщо людина, яка повернулася, йде на реабілітацію до психолога, завдяки цьому процес адаптації відбувається швидше. Якщо є якісь певні симптоми, які турбують людину, не проходять через два-три місяці, то тут важливо розуміти, що звернутись до фахівця потрібно обов’язково.
Тож як ми можемо одне одного підтримувати? Якщо говорити про загальні якісь рекомендації щодо підтримки, то основна — це нічого не змінювати, наприклад, не робити одразу перестановку, ремонт, не тягнути людину одразу у подорож, бо ви цього хочете тощо. Дайте спокій на 2-3 місяці. Просто будьте поруч, підтримуйте людину, не кажіть “я тебе розумію”, а кажіть про те, що ви поруч”, — ділиться рекомендаціями психологиня.
