Нещодавно Донецький обласний навчально-методичний центр культури за підтримки управління культури і туризму ДонОДА випустив методичний посібник “Виховання через традиції”. Ознайомитись з розробкою можна за посиланням. Авторкою цих рекомендацій є переселенка з Волноваського району, методистка відділу образотворчого мистецтва ДОНМЦК Людмила Савченко. Детальніше про посібник та його використання пані Людмила розповіла для Волноваха.City.
Що таке посібник “Виховання через традиції”
За інформацією ДОНМЦК методичний посібник “Виховання через традиції” може бути корисним для педагогів, викладачів мистецьких шкіл, працівників культурних установ та всіх, хто зацікавлений у збереженні та популяризації унікальних традицій Донеччини.
“Посібник спрямований на формування громадянської ідентичності дітей та молоді через інтеграцію елементів нематеріальної культурної спадщини Донеччини у навчально-виховний процес.
Посібник містить теоретичний огляд значення НКС, практичні рекомендації для педагогів та працівників культури, а також ідеї інтерактивного впровадження традиційних обрядів, ремесел, фольклору та гастрономії в освітню та культурну діяльність”, - зазначають у Центрі культури.
Посібник “Виховання через традиції”Фото: ДОНМЦК
7 запитань до авторки посібника “Виховання через традиції” Людмили Савченко
1. Що стало для вас головним поштовхом до створення цього посібника?
— Основним поштовхом до створення методичної розробки стало розуміння того, що нематеріальна культурна спадщина – це не лише пам’ять про минуле, а й важливий інструмент формування громадянської ідентичності. Особливо це відчувається зараз, у часи війни, коли багато людей вимушено покинули свої домівки, але прагнуть зберегти зв’язок із рідною культурою. Я працюю з педагогами та працівниками культури і бачу, наскільки вони потребують конкретних методичних інструментів для інтеграції елементів НКС у навчально-виховний процес. У посібнику я зібрала не лише теоретичний матеріал, а й практичні рекомендації, які допомагають залучати дітей до вивчення традиційних ремесел, фольклору, гастрономії та обрядовості Донеччини. Окрема увага була приділена впливу НКС на патріотичне виховання, оскільки переконана: знання своїх традицій формує відчуття приналежності до культури рідного краю, навіть якщо людина знаходиться далеко від нього.
2. Як саме народжувалася ідея цього посібника?
— Ідея посібника з’явилася у процесі роботи з освітянами та працівниками культури. Я бачила їхню зацікавленість у впровадженні традицій у навчальний процес, але часто їм бракувало структурованих матеріалів і методичних рекомендацій. Тому виникла потреба створити ресурс, який допоможе інтегрувати нематеріальну культурну спадщину Донеччини у виховну та освітню діяльність.
3. Для кого в першу чергу ви його писали? Чи є вже відгуки від педагогів або працівників культури, які впровадили ваші рекомендації?
— Цей посібник у першу чергу створений для педагогів, працівників культури та всіх, хто працює з дітьми та молоддю. Він розроблений так, щоб його можна було легко адаптувати до різних форматів роботи – від уроків у школах до позашкільних заходів і культурних ініціатив. Перші відгуки були дуже теплими. Багато педагогів зізнаються, що давно чекали на таку розробку, адже їм бракувало методичних матеріалів саме впровадження НКС у виховний процес. Вони вже почали створювати плани та розробляти власні заходи, спираючись на ідеї посібника, і це, безумовно, найкращий доказ його потрібності.
4. Які найбільші виклики стояли перед вами під час роботи над цією розробкою?
— Один із головних викликів – зібрати та узагальнити матеріал у часи, коли багато носіїв традицій опинилися в різних куточках світу через війну. Доводилося працювати з власними експедиційними матеріалами, архівними джерелами та проводити додаткові інтерв’ю, щоб максимально точно відтворити традиції. Але найбільше випробування – це відповідальність. Хотілося створити не просто методичний матеріал, а практичний інструмент, який справді допоможе зберегти та передати нематеріальну культурну спадщину наступним поколінням.
5. Чи плануєте ви подальші дослідження або продовження цього проєкту?
— Так, безумовно. Ця розробка – лише перший крок, і я бачу великий потенціал для її розвитку. У майбутньому планую розширити матеріали, додати більше практичних прикладів і напрацювань, зібраних від педагогів, які вже почали використовувати посібник. Крім того, важливо продовжувати дослідження традицій Донеччини, оскільки через війну багато елементів НКС опинилися під загрозою зникнення. Тому робота над збереженням і популяризацією нашої спадщини триває, і, можливо, цей проєкт отримає нові формати, які допоможуть ще ефективніше інтегрувати традиції в освіту та культуру.
6. Чи бачите ви зміни у ставленні українців до своєї культурної спадщини після 2014 та 2022 років?
— Так, безперечно. Після 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022-му, українці почали глибше усвідомлювати значення своєї культурної спадщини. Традиції, мова, пісні, ремесла – все це перестало бути просто частиною історії, а стало важливим маркером нашої ідентичності та спротиву. Якщо раніше багато хто на Донеччині сприймав традиційну культуру як щось другорядне, то зараз ми бачимо, як люди все більше починають цікавитися нематеріальною культурною спадщиною, а також активно її популяризують. Це показує, що культура – це наша сила, яку неможливо знищити.
7. Як можна зберігати та популяризувати традиції Донеччини, коли багато людей змушені були покинути свої домівки?
— Важливо підтримувати зв’язок із носіями традицій, які через війну опинилися в різних куточках України та світу. Це люди, які є живими носіями культури, і їхній досвід, знання, пісні, ремесла потрібно не лише фіксувати, а й передавати далі. Саме з цією метою була створена методична розробка «Виховання через традиції», яка допомагає педагогам і працівникам культури інтегрувати нематеріальну культурну спадщину Донеччини у навчальний процес. Діти – наше майбутнє, і якщо ми будемо знайомити їх із традиціями зараз, то в майбутньому вони продовжуватимуть і передаватимуть їх далі.
Ще один важливий спосіб збереження традиційної культури – створення цифрових архівів. Вони дозволяють не лише зберігати унікальні традиції, пісні, обряди та ремесла, а й зробити їх доступними для широкого загалу. А також із цією метою в ''Донецькому обласному навчально-методичному центрі культури'' стартував освітній проєкт "Подорож традиціями Донеччини. ЗБЕРЕЖИ ІСТОРІЮ!". У рамках цього проєкту заплановано серію інтерактивних онлайн-уроків, присвячених нематеріальній культурній спадщині Донеччини. Наразі вже доступний перший урок із серії. У ньому розглядається загальне поняття нематеріальної культурної спадщини, представлені елементи Донеччини, а також детально висвітлено п’ять елементів із обласного переліку. Далі ми поступово відкриватимемо доступ до нових уроків, кожен з яких знайомитиме із наступними елементами НКС. Таким чином буде представлено весь обласний перелік із 24 елементів, а учасники отримають можливість детально ознайомитися з кожним із них. Цей проєкт має на меті не лише популяризацію культурних надбань, але й стимулювання інтересу до їхнього збереження та передачі наступним поколінням. Завдяки таким освітнім ініціативам ми зміцнюємо зв’язок між молоддю та традиціями, які є частиною нашої ідентичності. Матеріали проєкту можуть бути використані як у школах, так і в закладах культури. Інформація подається у доступній, легкій для дітей формі, що дозволяє проводити ці уроки вчителям, керівникам гуртків та іншим працівникам освіти й культури.
Про середовище, в якому живуть українські традиції
Для самої ж авторки посібника Людмили Савченко любов до української культури почалося з родини.
“Я зростала в родині, де любов до українських традицій була невіддільною частиною життя. Це заслуга моєї мами, яка завжди створювала для нас атмосферу, наповнену теплом і повагою до культури. Вона дбала про те, щоб ми знали наші звичаї, і виховувала нас із розумінням того, що традиції — це частина нашого життя, і ми маємо зберегти ці традиції. А також завдяки нашій бабусі, через пісні, історії та обряди. Вона вчила нас співати, розповідала про те, як колись сама дружкувала на весіллях, і ділилася своїм досвідом.
Пані Людмила з мамою ІриноюФото: Facebook
Завдяки мамі й бабусі ми з сестрою росли в середовищі, де традиції не просто зберігалися, а жили в нашому повсякденному житті. Це любов і повага до спадщини, які вони вклали в нас, визначили мій подальший шлях. Пізніше, займаючись народним вокалом і фольклором, я продовжила заглиблюватися у світ українських традицій.
На момент початку війни я вже жила в Києві з чоловіком і сином, але зв'язок із рідною землею та традиціями залишався міцним. Те, що заклали в мені мама й бабуся, стало основою моєї роботи та життєвих цінностей. Сьогодні я бачу своє завдання в тому, щоб зберегти й передати ці традиції далі, щоб вони продовжували жити, надихати та єднати людей.
І зараз, коли я працюю в Донецькому обласному навчально-методичному центрі культури, методистом відділу образотворчого мистецтва, та відповідальною за здійснення заходів щодо збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини Донеччини, спілкуюсь з носіями традицій, і маю можливість реалізувати це завдання на практиці. Я можу не лише досліджувати й поглиблювати знання про традиції, але й активно працювати над їх збереженням, популяризацією та передачею наступним поколінням, сприяючи підтримці культурної ідентичності у людей, які через війну опинилися далеко від дому,” - розповіла пані Людмила.
Звернення до педагогів
Людмила Савченко має кілька порад для педагогів, які планують інтегрувати матеріали посібника “Виховання через традиції” у свою роботу, але не знають, з чого почати.
“Найголовніше – не боятися почати. Ви не самі в цій справі! Фахівці ДОНМЦК завжди готові допомогти, поділитися своїм досвідом, матеріалами, а також провести зустрічі чи майстер-класи. Педагоги можуть об’єднуватися з громадами, запрошувати носіїв традицій або відповідальних осіб, щоб зробити знайомство з елементами НКС не лише цікавим, а й живим, практичним.
Почати можна з малого – інтерактивних занять, на яких діти дізнаються про традиції, фольклор чи ремесла Донеччини. Головне – подати поняття про традиції зрозуміло для дітей, дати їм відчути, що це не щось далеке, а частина їхньої культури, їхнього життя.
Разом ми збережемо нашу спадщину та передамо її майбутнім поколінням”, - акцентує пані Людмила.
