Усиновлення дитини в Україні: поради психолога для успішної адаптації та створення міцної родини

Волноваха.City

11 березня 14:21

Усиновлення — це особливий шлях створення родини, який вимагає ретельної підготовки та уваги до емоційного стану дитини. Марина Римар, психологиня та консультантка Лінії турботи онлайн-платформи «Україна для кожної дитини», поділилася з Волноваха.City практичними порадами, як зробити цей процес максимально комфортним для дитини та допомогти їй адаптуватися до нового життя.

Підготовка дитини: перші кроки до довіри

Процес усиновлення починається задовго до того, як дитина переступить поріг вашого дому. Марина Римар зазначає, що правильна підготовка є фундаментом для формування здорових стосунків.

"Після налагодження контакту з дитиною слід пояснити, що на неї чекає нова сім'я. Детально описуйте всіх членів родини, і пухнастих теж, кімнати, дитячі майданчики, будь-що, що зацікавить дитину," — радить психологиня.

Важливо розуміти, що дитина часто не має чіткого уявлення про життя в сім'ї, тому інформаційний аспект має вирішальне значення. При спілкуванні використовуйте просту мову та слова, які дитина сприймає відповідно до свого віку. Не перевантажуйте її деталями, але й не приховуйте важливу інформацію.

Знайомство має відбуватися поступово. Перша зустріч повинна бути нетривалою і комфортною для дитини. Це може бути коротка прогулянка або гра. Наступні зустрічі можуть ставати довшими, включати спільне проведення часу, читання книжок або малювання.

Залучення біологічних дітей до процесу

Якщо в родині вже є діти, їхня підготовка до появи нового члена сім'ї — не менш важливий аспект. Марина Римар рекомендує знайомити дітей між собою ще до того, як усиновлена дитина переїде до вашого дому.

"Показуйте фотографії, розповідайте цікаве, відкрито відповідайте на запитання, які ставлять діти з обох сторін," — зазначає психологиня.

Однак перша зустріч не повинна перетворюватися на знайомство з усією родиною одразу. Спочатку дозвольте дитині звикнути до вас, а вже потім поступово розширюйте коло спілкування.

Важливо також проговорити з біологічними дітьми їхні відчуття та переживання. Вони можуть боятися, що їм приділятимуть менше уваги, або мати інші побоювання. Відкрита розмова допоможе уникнути непорозумінь у майбутньому.

Емоційна підтримка

Зміни життєвих обставин завжди викликають стрес, навіть якщо вони позитивні. Діти, які переходять до нової сім'ї, переживають цілий спектр емоцій — від страху до радості. Марина Римар підкреслює важливість розпізнавання та прийняття цих емоцій.

"Будь-які зміни, хоч то позитивні чи негативні, або найменша відмінність від звичного життя викликає у дітей страх та підвищує тривожність. Діти в цей момент можуть переживати різні емоції – від невимовної радості до суцільного суму за минулим життям, бо невідомо, що буде далі," — пояснює експертка.

Для дитини усиновлення означає не тільки здобуття нової сім'ї, але й втрату всього знайомого — середовища, друзів, звичного розпорядку дня. Тому важливо бути чуйними до її переживань та не оцінювати їх як "правильні" чи "неправильні".

Допомагайте дитині виражати свої почуття словами. Можна використовувати малювання, ліплення або гру з ляльками, щоб дитина могла показати те, що їй важко сказати. Демонструйте, що ви розумієте її переживання: "Я бачу, що ти сумуєш/боїшся/злишся. Це нормальні почуття, і я тут, щоб допомогти тобі."

Підтримка стабільного зв'язку під час юридичного процесу

Юридичний процес усиновлення може бути тривалим. Судові засідання часто затягуються, а різні бюрократичні процедури вимагають часу та терпіння. Протягом цього періоду важливо не втратити встановлений з дитиною зв'язок.

"Процес усиновлення досить тривалий у часі, судові засідання часто затягуються. Головне в цей період не втрачати встановленого зв'язку, продовжуйте відвідувати дитину та планувати разом спільне майбутнє," — наголошує Марина Римар.

Регулярне спілкування та зустрічі допомагають зміцнити довіру та створити відчуття стабільності. Можна обговорювати з дитиною плани на майбутнє, показувати фотографії кімнати, яка на неї чекає, розповідати про місця, які ви відвідаєте разом.

Важливо також пояснити дитині, що юридичний процес займає певний час, але це не означає, що ви передумали або що щось пішло не так. Використовуйте зрозумілі для дитини аналогії, наприклад, порівняйте це з очікуванням свята або канікул.

Адаптація після усиновлення: нове життя разом

Марина Римар зазначає, що робота не завершується після того, як дитина офіційно стає членом вашої родини. Попереду — довгий і важливий процес адаптації.

"Після усиновлення робота не завершується, на вас чекає довгий шлях адаптації. Запасіться терпінням, адаптація займає тривалий час. Також відшліфовуйте в собі навик гнучкості, адже на етапі адаптації відбувається безліч змін – трансформується не тільки дитина, а й уся родина," — пояснює психологиня.

Перші тижні та місяці можуть бути особливо складними. Дитина звикає до нових правил, розпорядку дня, членів родини. Вона може тестувати межі, перевіряти, чи дійсно її люблять і приймають. Це нормальна частина процесу адаптації.

Важливо створити передбачуване середовище з чітким розпорядком дня. Це допомагає дитині відчувати безпеку та стабільність. Водночас будьте готові адаптуватися до потреб дитини, змінюючи свої звички та підходи за необхідності.

Марина Римар рекомендує формувати спільну діяльність, залучаючи всіх членів родини. Це можуть бути сімейні вечері, спільні ігри, прогулянки або творчі заняття. Така діяльність допомагає зміцнити зв'язки між усіма членами сім'ї та створити спільні позитивні спогади.

Відкрита розмова про біологічне походження

Одним із найскладніших аспектів усиновлення є розмова з дитиною про її біологічне походження. Марина Римар підкреслює, що це надчутливе питання як для дитини, так і для усиновлювачів.

"З одного боку батькам хочеться бути «справжніми батьками» і вони всіляко намагаються уникати цієї теми, а з іншої сторони минуле нікуди не зникає – це частина життя дитини, про яку їй варто дізнатися саме від вас," — пояснює психологиня.

Інформацію про біологічних батьків слід адаптувати відповідно до віку та емоційної зрілості дитини. Молодшим дітям варто давати тільки загальні відомості, тоді як старшим — більше деталей.

Найважливіше бути відкритими і чесними, використовуючи просту і зрозумілу мову. Пояснюйте, що усиновлення — це один зі способів появи дитини в родині, і що ви готові підтримувати її у будь-яких питаннях.

"Не виставляйте біологічних батьків тільки у негативному світлі. Усиновлені діти часто ідеалізують своїх біологічних батьків, і якщо ви будете розповідати, що їх батьки вели аморальний спосіб життя чи щось у цьому дусі, тоді ризикуєте відштовхнути дитину від себе," — застерігає Марина Римар.

Краще перефразовувати складні моменти. Наприклад, замість "твої батьки були алкозалежними", можна сказати "твої батьки захворіли і їм потрібне було спеціальне лікування, через яке вони не змогли тебе виховувати".

Професійна підтримка на шляху усиновлення

Усиновлення — це складний емоційний процес, і часом батькам і дітям потрібна професійна підтримка. Марина Римар наголошує на важливості звернення за допомогою у разі потреби.

"Якщо ви відчуваєте свою неготовність чи емоційну нестабільність у тому, щоб розповісти дитині про її походження чи появу у вашій родині, тоді варто звернутися за підтримкою до фахівців. Психологи допоможуть вам опрацювати ваші емоції та переживання і підготують вас до правильної подачі інформації для вашої дитини," — радить психологиня.

Підтримка фахівців може бути корисною не лише для розмови про походження, але й для вирішення інших складних ситуацій, які можуть виникати в процесі адаптації.

Зокрема, на платформі "Україна для кожної дитини" доступна Лінія турботи — простір, де можна отримати первинну консультацію, відповіді на юридичні питання та підтримку психологів-консультантів.