Через повномасштабне вторгнення російської армії мешканка Старогнатівки Євгенія Таранова була вимушена закінчувати 11 клас школи в окупації. Щоденний страх, російська пропаганда та постійні перевірки військовими — саме так тоді виглядало життя дівчини. Їй вдалося евакуюватися лише завдяки волонтерам... Тепер вона допомагає іншим молодим людям відновити психологічне здоров'я. Більше про це пані Євгенія розповіла для Волноваха.City.
Про життя тимчасово окупованої Старогнатівки
За словами пані Євгенії село Старогнатівка Мирненської селищної громади Волноваського району, потрапило під окупацію 27 лютого 2022.
"Перший час, напевно, десь перших пів року, було дуже багато військових, і насправді більше було не якоїсь слов'янської зовнішності, а саме цих чеченців. Їх було прям надто багато, і це дійсно було страшно, коли ти заходиш в магазин, а він повністю весь в людях, які навіть російської мови не знають", — згадує дівчина.
Євгенія каже, що найбільшим випробуванням для неї стало навчання в умовах окупації. Вона була змушена відвідувати місцеву школу, де запровадили російську програму навчання, щоб не наражати на небезпеку своїх батьків.
"Ту школу я відвідувала лише тому, щоб не було проблем, бо в іншому випадку моїм батькам погрожували позбавленням батьківських прав. Тому доводилося ходити. Але якість навчання була поганою, та й, в принципі, бажання навчатись саме по тій програмі в мене не було.
Євгенія Таранова
Найбільше запам'яталося, як окупанти намагалися нав'язувати учням та вчителям зовсім іншу історію, російську "правду" про війну в Україні. І нікого не хвилювало, що моє село з 2014 знаходилося неподалік від лінії зіткнення, і всі наші люди бачили всі ці події на власні очі. Проте вони дуже яро нав'язують свої наративи, і ти дійсно в якийсь момент сам починаєш вже сумніватися, а чи правду я пам'ятаю... Особливо сильно ця російська пропаганда впливає на маленьких дітей, які щиро вірять вчителям та окупантам на слово.
Коли я жила в окупації, завжди хотіла яро виступити проти окупантів чи навіть крикнути 'Слава Україні', але я розуміла, що коли біля тебе людина зі зброєю, то ти точно програєш. Проте я не стримувала себе на уроках й часто на питання вчителів відповідала українською мовою. Це був мій особистий протест проти цієї жахливої війни", — ділиться спогадами дівчина.
Перебування на окупованій території означало постійний контроль та підозри. Російські солдати проводили регулярні перевірки та так звані "фільтрації".
"До нас додому російські військові приходили 2 чи 3 рази. Перший раз до нас прийшла група солдат у перші дні після окупації. Потім ще раз — перевіряли, чи ніхто не ховає українських військових. Додатково всі ми були змушені проходити фільтрацію, там вже перевіряли й телефони", — згадує дівчина.
Євгенія каже, що одним з найважчих моментів в окупації для неї була інформаційна ізоляція.
"Коли ти знаходишся в окупації, то відчуваєш відокремлення від світу, бо ти в якомусь сенсі боїшся продивлятися українські новинні ресурси та канали", — ділиться дівчина.
Таємне навчання та шлях до свободи
Паралельно з вимушеним відвідуванням окупаційної школи Євгенія продовжувала навчання в українській системі освіти. Завдяки знайомим, які виїхали на підконтрольну Україні територію, вона дізналася про можливість дистанційного навчання у Волноваській ЗОШ №7.
"Завдяки знайомим, які повиїжджали одразу, я дізналася, що Волноваська школа номер сім релокувалася кудись, і директорка набирає дітей на навчання. Тоді в моєму класі з окупованих територій було близько 15 учнів", — згадує дівчина.
Для учнів з окупованих територій це було вікно до справжньої освіти та зв'язок з Україною. Саме вчителька історії з української школи згодом надасть Євгенії контакти волонтерів, які допоможуть їй евакуюватися з окупованої території.
Євгенія Таранова
Після півтора року в окупації Євгенії вдалося виїхати завдяки волонтерській організації "Helping to Leave". Процес евакуації був складним і небезпечним — дівчині довелося проїхати через росію та Білорусь, щоб нарешті потрапити на підконтрольну Україні територію.
"Я залишала анонімну заявку про бажання евакуюватися. Після цього зі мною зв'язувались волонтери та надалі супроводжували у телефонному режимі щодо виїзду", — розповідає Євгенія.
Перед виїздом потрібно було ретельно "очистити" телефон.
"Коли я виїжджала, то ретельно чистила телефон, щоб там не було ніяких контактів, фото, взагалі будь-чого, що могло в них спровокувати якісь питання. Адже наш маршрут евакуації був складним і довгим. В нас було декілька пересадок — у Ростові, з Ростова в Білгород. У Білгороді нас знову забирали волонтери. Вони ніяк нам не представлялися, просто вивозили", — згадує переселенка.
Дівчина каже, що того разу їй пощастило пройти кордон досить швидко — за 8 годин.
"Так щастить не всім. Аби перетнути кордон деякі люди вимушені сидіти у відкритому полі декілька годин, може навіть декілька діб... ", — розповідає Євгенія.
Нове життя та допомога іншим
Після повернення на підконтрольну Україні територію Євгенія не просто намагається налагодити власне життя, але й допомагає іншим. Зараз вона працює у відділі культури своєї громади та впроваджує проєкт із психологічної підтримки молоді. Дівчина згуртувала навколо себе ініціативну групу з трьох людей та виграла грантову підтримку в межах програми від ЮНІСЕФ у Донецькій області, яка реалізується ГО “Заходи” у партнерстві з ГО “Країна розвитку” за підтримки Донецької ОДА.
"Виникла ідея поєднати арттерапію, казкотерапію та метафорично-асоціативні картки. І за допомогою цих методик допомогти молоді з Волноваського району покращити свій психоемоційний стан", — каже Євгенія про свій проєкт "Mind".
Євгенія Таранова з колежанкою по ініціативній групіФото: Євгенія Таранова, спеціально для Волноваха.City
Дівчина впевнена, що саме власний досвід перебування в окупації та евакуації надихнув її на роботу з психологічної підтримки.
"Все ж таки знання з психології, які я отримала завдяки самоосвіті ще декілька років тому, допомагали якось керувати емоціями та своїми думками, щоб не впадати в депресію і дійсно рухатись далі", — зазначає переселенка.
Зараз проєкт Євгенії націлений на молодь Волноваського району. Долучитися до нього можна через сторінку "відділу культури молоді та спорту Мирненської селищної ВЦА" у Facebook, де регулярно анонсуються нові заходи.
"Ми сподіваємося, що учасники проєкту зможуть отримати зниження рівня своєї тривожності і стресу. Там будуть зустрічі з кваліфікованим психологом, що теж досить важливе. І вони зможуть дізнатися різні способи і техніки, як самостійно покращувати свій психоемоційний стан", — ділиться планами Євгенія.
Цей матеріал видано за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів”
