Сергій Шкваренко, військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади, пішов захищати Україну у 2017 році. Після повномасштабного вторгнення, під час обстрілу Волновахи, загинула його дружина, а сам Сергій зник безвісти після важкого поранення в боях біля Сєвєродонецька у червні 2022 року... Нещодавно стало відомо, що Сергія вже немає серед живих і його тіло поховане у Дніпрі.
Народжений у Волновасі
Сергій Шкваренко народився 7 січня 1977 року в місті Волноваха Донецької області. Навчався в загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи й училища працював у колісному цеху вагонного депо Волновахи. Юнак не мав особливої тяги до військової служби та строкову не проходив.
"Він був надзвичайно роботящим, мав навички працювати руками. Сам ремонтував будинок, який придбав із дружиною", – розповідає журналістам Волноваха.City друг Сергія Валерій Слободянюк.
Валерій СлободянюкФото: Facebook
За його словами Сергій завжди приділяв увагу фізичній формі – займався спортом спочатку в спортзалі ДЮСШ, згодом у спортзалі домоуправління №1 біля автовокзалу. За прикладом батька спортом захоплювалися і його сини – Артем і Микита. Вони успішно брали участь у змаганнях та здобували освіту в Національному університеті цивільного захисту України – провідному закладі Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
"Батьки пишалися досягненнями своїх синів, підбадьорювали їх, всіляко підтримували й відвідували заходи за їхньої участі", – зазначив Валерій Слободянюк.
Сергій з синами на узбережжіФото: Facebook
Бойовий шлях захисника
У 2017 році Сергія призвали до лав ЗСУ по мобілізації. З часом він зрозумів, що не зможе покинути своїх побратимів, адже "хтось має захищати країну". Шкваренко продовжив службу вже на контрактній основі й отримав звання старшого прапорщика.
"Сергій – звичайний роботяга, якому довелося стати військовим уже у зрілому віці. Він був командиром розрахунку СПГ – станкового протитанкового гранатомета. Я на навчанні пробував стріляти з цього радянського "одоробла" лежачи. Скажу, це не просто. А Сергій за роки служби так "набив руку", що міг влучити в ціль з майже кілометрової відстані. Він був вправним і в роботі, і в спорті, і на захисті рідної землі", – розповідає про друга Валерій Слободянюк.
Під час телефонних розмов із другом захисник згадував про колишні поїздки родиною в Крим, мріяв про майбутнє, про перемогу.
"Одного разу під час нашої розмови стало чутно звуки бою. Тієї ж миті Сергій сказав: "Пробач, але мені треба йти працювати, по орках стріляти" – і вимкнув телефон", – пригадує Валерій.
Друг відзначив надзвичайну скромність військовослужбовця: "На початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Сергій був поранений, але нам нічого не розповідав. Ми дізналися про цей випадок від командування частини, в якій він служив".
Трагедія у Волновасі
Родинна трагедія сталася, коли Сергій боронив країну, а за Волноваху точилися запеклі бої. Ворог обстрілював місто з усього можливого озброєння.
"З Іриною, дружиною Сергія, ми розмовляли телефоном 25 лютого 2022 року, а ймовірно, 26-го вона загинула", – розповідає подруга загиблої жінки, ім'я якої не називаємо з міркувань безпеки.
Пані Ірина, дружина українського захисника, яка загинула під час російського вторгнення до Волновахи Фото: Facebook
"Іра була дуже схвильована, бо в районі геологорозвідки, де вони мешкали, кожної секунди лунали вибухи. Розповіла, що родичі виїхали, а вона з синами лишилася в місті. Сказала, що вийшли з підвалу щось поїсти і знову повертаються у сховище. Більше на зв'язок жінка не вийшла", – пригадує співрозмовниця.
Згодом стало відомо, що внаслідок прямого влучання в будинок Ірина Шкваренко загинула миттєво. Син Артем отримав серйозну контузію, незначного поранення зазнав другий син – Микита. Тіло загиблої зі зруйнованого будинку перенесли до підсобного приміщення, але через деякий час і туди прилетіло. В ті страшні дні у Волновасі не було спокою ні мертвим, ні живим.
Зникнення Сергія
Волноваський захисник Сергій Шкваренко був тяжко поранений у голову і грудну клітину під час боїв під Сєвєродонецьком на початку червня 2022 року. Його вивозили з поля бою і мали евакуювати до шпиталю у Дніпрі. Але до медичного закладу він тоді не потрапив. Місцеперебування військовослужбовця довгий час було невідоме.
За оновленою інформацією Волноваха.City, від друга пана Сергія, Романа Бєлецького, ми дізналися, що тіло загиблого захисника було поховане у 2022 році у Дніпрі.
Мешканка Вінниці Руслана Котляр, яка взяла під опіку двох синів Сергія Шкваренка, поділилася спогадами про пошуки захисника:
"Почну спочатку: березень місяць 22 року, в "силках" волонтерів пост про допомогу: привозять у вінницьку область двох поранених хлопців з Волновахи, матір вбили, батько на війні, потрібна допомога. Я забрала цих хлопців і почала опіку над ними, маючи 4 доньок. Я дякую всім хто тоді підтримав і допомагав. У 2022 році, в червні, пропав батько на війні, ми шукали його кілька років, було тиша (рік назад частина подзвонила мені що він зник безвісти).
18 грудня 2024 року наша адвокатка подзвонила і сказала, що по ДНК, який здав один із синів, знайшли батька у Дніпрі в морзі. Його поховали ще у 22 році, як безіменного солдата, у Дніпрі...
Знаєте, коли я з дітьми потрапила в морг за документами та побачила 3 рефрижератори, в яких зберігаються тіла загиблих солдатів, я думала, що там вмру — це так страшно, що серце зупиняється... Мої хлопці упізнали батька по фото, зрозуміли, що він, хоча не вірили! На другий день ми поїхали на кладовище, замовили памʼятник. І знову біль, бо побачили алею слави, тисячі безіменних, тисячі упізнаних... Боже, люди, це жах. Ми знайшли батька, життя продовжується для моїх хлопців, але закінчилось для наших героїв! Вклоняйтесь їм коли є можливість, цінуйте своє життя, і віддавайте честь за тих, хто відав своє життя! Їх тисячі, будьте гідними, не злими, не байдужими, а гарними українцями! Бережіть один одного і памʼятайте, що за нас відали життя наша еліта", - розповіла пані Руслана.
Вічна світла пам'ять Сергію Шкваренко! Волноваха пам'ятає своїх героїв.
Цей матеріал видано за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів”
