Юрій Кучеренко — колишній атеїст, ІТ-фахівець і переселенець з Волновахи. До лютого 2022 року його світ тримався на логіці, нормах і правилах. Після евакуації з міста під обстрілами цей світ розсипався. Натомість з'явилося щось інше — і зрештою вилилося в мобільний застосунок "Цифровий Капелан": ШІ-інструмент духовної підтримки для військових і всіх тих, хто "на межі". Юрій розповів "Волноваха.City" про останні спогади з рідного міста та про те, навіщо створює "Капелана".
Якими є ваші останні спогади про Волноваху?
— До лютого 2022-го мій світ складався з логіки, законів та правил — я був професійним бюрократом. Бога в цьому світі не було передбачено. Останні ж згадки про Волноваху — це холодний будинок без світла та тепла і те страшне відчуття безвихідності. Ми пішли до доступного бомбосховища, і там випадково з'явилися наші рятівники — отець Макарій та хлопці з ТрО. Евакуація стала дорогою з пекла, під час якої ми слухали настанови. Тому напевно останні спогади про Волноваху — це бусик ТрО з о. Макарієм. Лише через цей ланцюг подій ти стаєш ВПО — людиною без ґрунту під ногами.
Що для вас є віра зараз?
— Коли звична логічна картина світу розсипається, ти починаєш у щось вірити, бо нічого іншого не лишається. Я досі не можу однозначно відповісти на питання, чи вірю я в Бога в класичному розумінні. У мене є сумніви. Це чесно. Але я точно знаю одне: коли людина стоїть перед смертю — своєю чи чужою — вона тягнеться до чогось вічного.
Звідки взялася ідея "Цифрового Капелана"?
— Я почав розмовляти з хлопцями, що воюють. Слухати їх. І раз за разом чув одне й те саме: "Без молитви не виживеш", "Я не релігійний, але молюся щодня", "Коли бачиш смерть поруч — починаєш думати про вічне". Не тому, що так треба. А тому, що душа потребує опори тоді, коли решта опор зруйновані. Капелани на передовій — це герої. Але їх катастрофічно мало. Один капелан може охопити обмежену кількість людей, а бійців — тисячі. І кожен із них — у своєму окопі, у своїй темряві, зі своїм болем. Тоді й виникло питання: а що, якщо ШІ може бути поруч тоді, коли живого капелана немає? Не замінити — це неможливо і неправильно. Але бути. Слухати. Дати молитву. Нагадати, що Господь не відступив.
Як працює застосунок — що він уміє?
— Серце застосунку — ШІ-капелан, що розмовляє з користувачкою або користувачем так, як розмовляв би мудрий, досвідчений священник. Без осуду. З теплом і розумінням. Можна написати "Мені страшно", "Я втомився воювати", "Чому Бог допускає таке?" — і отримати відповідь, що не ображає розум і не залишає душу порожньою. Капелан одразу з'ясовує, як до тебе звертатися, і підтримує персоналізоване спілкування впродовж усієї розмови. Жодного "шановний користувачу".
Окрім розмов, є велика бібліотека молитов на всі випадки — перед боєм, за поранених побратимів, за душі загиблих, ранкові та вечірні правила, акафісти. Капелан сам підбирає потрібне слово зі Священного Писання або молитовника залежно від того, що відчуває людина. Це не просто пошук по тексту — це живий добір за контекстом розмови. Є також вбудований православний церковний календар з усіма святами та постами. Навіть у найгарячіші дні можна знати: сьогодні — свято Покрови, сьогодні можна помолитися особливо.
Для кого цей застосунок?
— Передусім — для військових ЗСУ, Нацгвардії, ТрО, морської піхоти тощо. Але також для всіх нас. Для ВПО, які втратили домівки. Для дружин і матерів, що чекають. Для тих, хто ніколи не вважав себе "церковною людиною", але відчуває, що зараз потрібно щось більше, ніж таблетки від тривоги. Бо "В окопах атеїстів немає" — це не лише про фізичні окопи. Це про будь-яку ситуацію, коли ти на межі. Коли земля йде з-під ніг.
Чи не є ШІ-капелан блюзнірством — заміною живого священника машиною?
— Я не замінюю. Але давайте будемо відвертими. Зараз — третя ночі. Боєць у підвалі або окопі. Зв'язок — одна поділка. Капелан — за сто кілометрів. Психолог — у черзі на три тижні вперед. І єдине, що є поруч, — це смартфон. Хай краще в ньому буде "Цифровий Капелан". ШІ не має душі. Але він може нести слова, що мають душу, — слова Писання, слова молитви, слова розради, перевірені тисячоліттями. Форма — технологічна. Зміст — вічний.
Які перші відгуки ви отримали?
— Застосунок щойно вийшов, тому я лише на самому початку шляху. Проте перші реакції на саму ідею дуже показові: людей дивує концепція "цифрового капелана", але вони погоджуються, що у стані безвиході він потрібен. Це може стати тим містком до себе, який допоможе зберегти відчуття, що ти почутий. Зараз я найбільше чекаю на результати практичного тестування — як застосунок відпрацьовуватиме різні, навіть найскладніші запити. Як він реагуватиме на справжній біль, страх чи втому військових та цивільних. Це перевірка не лише алгоритмів, а й того, чи вдалося мені вкласти у цей інструмент ту душу і розраду, заради якої все задумувалося.
Що допомагає вам особисто триматися на п'ятий рік повномасштабної війни?
— Створення чогось нового. Коли навколо стільки руйнувань і втрат, можливість створювати власний продукт — це найкраща терапія. Робота над застосунком дає відчуття, що ти контролюєш хоча б якусь частину свого життя і приносиш користь. Крім того, рятує проста щоденна рутина — дрібні ритуали допомагають заземлитися. Ну і, звісно, наш український чорний гумор. Коли бачиш, що ти не один, що друзі та колеги проходять через те саме і знаходять сили сміятися навіть у найтемніші дні — це неймовірно тримає в тонусі. Ну і звичайна впертість. Я коли вибрався — вирішив, що раз вижив, значить ще необхідно щось зробити на цьому світі.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
