Данило Копилов з Волновахи підписав контракт на службу у 2021 році, служив у легендарному батальйоні "Айдар", пройшов пекло боїв під Вугледаром та Бахмутом, отримав важкі поранення і втратив зведеного брата. Про свій бойовий шлях та випробування війною він розповів Волноваха.City.
Дитинство та юність у Волновасі
Данило Копилов народився та виріс у Волновасі. Навчався поперемінно в першій та сьомій школах міста. Любив фізкультуру, додатково займався боксом та паверліфтингом. Також захоплювався літературою — зараз на рахунку захисника понад 200 прочитаних книг. Ба більше — чоловік й сам пише ліричні твори.
Данило Копилов з побратимамиФото: Данило Копилов
Після закінчення Волноваського професійно-технічного училища у 2021 році Данило підписав контракт на службу в Збройних силах України.
"Три місяці нас навчали військової справи. Несподівано дали тиждень відпустки. Після її закінчення мене направили на Гранітне в батальйон "Айдар", який потім брав участь у боях за Волноваху", - розповідає 23-річний військовослужбовець.
За тиждень до повномасштабного вторгнення почалася мобілізація резервістів. Данило попереджав рідних, щоб запасалися продуктами.
"За два дні до початку великої війни мені наснився сон, що у Волновасі почався "ворожий двіж" - повно орків, які навіть з парашута спускаються. Сон вийшов в руку, як то кажуть...", - згадує він.
24 лютого 2022 Данилові було 19 років. Оскільки військовослужбовця такого віку не мають права направляти на передові позиції, його поставили на "другу лінію", на блокпост.
"Друга лінія мене не влаштовувала. Я навіть дівчині розповідав, що хочу на передову позицію. Згодом ми відійшли в бік Запоріжжя", - розповідає захисник, який став штурмовиком-гранатометником.
Данило Копилов
Пекло війни
З околиць Запоріжжя підрозділ вирушив до Вугледару, але по дорозі потрапив в оточення, де втратив близько 40% особового складу. Пішки вийшли до Вугледару та закріпилися там.
"Поки виходили з кільця, думав, що вже не вийдемо. Був момент, коли треба було перебігти велику відкриту ділянку. Тільки-но почали пересуватися, як виїхало два ворожі БМП. Одна машина проїхала далі, а друга зупинилася й повернула гармату на мене. Бачив тільки чорне дуло", - описує той момент Данило.
Данило Копилов
Військовослужбовець розвернувся та побіг до найближчого укриття — сараю. Намагався пробити хитку калитку, але не зміг через важке спорядження.
"Вжався в кут, а вони почали розбирати цеглу кулеметними чергами. Потім на кілька секунд стрілянина припинилася, і я зміг вибити гранатометом калитку, забіг за споруду й присів. У ту ж секунду з гармати вистрілили — відірвало дах на рівні моєї голови", - згадує боєць.
Коли ворожа техніка поїхала, він зрозумів, чому по ньому перестали стріляти. Через металеву сітку паркану він побачив тіло загиблого побратима...
Важкі втрати
У вересні 2022 року на війні загинув зведений брат Данила - 25-річний молодший сержант Станіслав Рябцев, головний сержант 2-ї гаубичної батареї 37-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону.
"Стосунки в нас були як між рідними братами. Він загинув в автомобілі разом з командирами від прямого влучання", - розповідає захисник.
Пам'яті Станіслава РябцеваФото: Данило Копилов
Данило й сам неодноразово був на межі життя й смерті. Під Бахмутом військовослужбовець отримав шість осколкових поранень від протипіхотної міни — в руки, ноги, ребра та спину. Один уламок пройшов за два міліметри від хребта. Далі було тривале лікування та реабілітація в різних госпіталях.
Випробування торкнулося й особистого життя чоловіка. За словами Данила дівчина, з якою він зустрічався та планував весілля, побачивши його пораненого у бинтах, покинула його. Натомість інша дівчина, з якою чоловік познайомився на похороні брата, навпаки, піклувалася про нього. Їй він зробив пропозицію одразу після отримання відпустки. Одружилися в Києві.
Данило Копилов з дружиною
Повернення до служби та нові виклики
Після госпіталю військовослужбовець подав рапорт на розгляд військово-лікарської комісії в "Айдарі" та був переведений до підрозділу А 4010 5-ї окремої механізованої бригади. Через хороші знання комп'ютерів його призначили діловодом на півтора року — за станом здоров'я штурмовиком служити вже не міг.
Данило Копилов
Згодом через систему "Армія+" після проходження "перекомісії" перевівся до частини забезпечення водієм. Передбачливо ще під час служби в "Айдарі" відкрив п'ять водійських категорій.
"Доводилося на старій "Ниві" з новою установкою РЕБ вартістю мільйон гривень доставляти протидронщиків на позиції. Машина постійно глухла, а командування наголошувало: "Не загубіть по дорозі РЕБ". При цьому ніякої дороги не було — суцільні ями", - згадує він.
Молодий захисник й сьогодні продовжує служити в лавах Збройних сил України. Чоловік має нагрудні відзнаки: "Знак пошани", "За військову доблесть", "За поранення". Данило часто згадує побратимів, з якими служив в "Айдарі". Серед них були й двоє військовослужбовців з Волновахи: один вижив після розстрілу, інший загинув у засідці...
"Є такі, що поїхали у відпустку до дружини за кордон і там залишилися. Але я нікого не засуджую — кожен робить свій вибір. Я відстріляв своє, маю продовжувати жити заради родини й тих, хто назавжди залишився на полі бою", — підсумовує ветеран.
Цей матеріал вийшов за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
