Тисячі українських родин, які вимушено опинилися за кордоном, стикнулися з дилемою: як зберегти дитині зв'язок з українською освітою, не жертвуючи безпекою. Олександр Голіздра, батько шестикласниці Вероніки з Волноваського ЗЗСО № 7, знайшов рішення у поєднанні місцевої школи з онлайн-навчанням в українській. Про те чому дистанційна освіта зберігає національний освітній зв'язок та розвиває у дітей нові навички, чоловік розповів Волноваха.City.
Від сімейної форми до онлайн-школи
За словами Олександра, вибір на користь онлайн-навчання у Волноваській школі № 7 став вимушеним кроком. Місцевий заклад, куди спочатку планували влаштувати Вероніку, категорично відмовився від дистанційного формату.
"Нам поставили ультиматум — або сімейна форма, або нічого", - згадує Олександр.
На його думку, за такої схеми школа повністю усувається від освітнього процесу, перекладаючи всю відповідальність на батьків.
"Абсурдність ситуації в тому, що ми сплачуємо податки за освіту, яку наша дитина не отримує через війну. Фактично дітей-переселенців просто кинули напризволяще", - обурюється чоловік.
За словами батька, ключовим критерієм вибору стала реальна участь педагогів у навчанні замість формального підходу. Перехід на онлайн-формат не став шоком для сім'ї, адже ковідні обмеження вже познайомили дітей з особливостями дистанційного навчання.
"Донька легко адаптувалася, адже технології та принципи роботи були знайомі", - розповідає батько.
Гнучкість та розвиток самостійності
На думку Олександра, найбільшою перевагою онлайн-освіти є розвиток у дитини навичок самоорганізації. На відміну від традиційного класу, де вчителька постійно контролює увагу учнів, дистанційний формат вимагає внутрішньої мотивації.
"Дитина вчиться планувати час, приймати рішення, мислити креативно. Це набагато цінніше за механічне заучування", - переконаний батько.
За словами чоловіка, гнучкість розкладу дозволяє Вероніці поєднувати навчання у двох школах та відвідування гуртків. Завдання можна виконувати тоді, коли є фізичні та емоційні ресурси. Графік доньки організований ефективно: вранці — місцева школа, після обіду — українські онлайн-уроки.
"Це оптимальне поєднання — захищеність тут і збереження українського коріння", - пояснює Олександр.
На його думку, школа враховує особливий психологічний стан дітей-переселенців. Домашні завдання не потребують негайного виконання — на них дається кілька днів.
"Дитина може обрати момент, коли почувається готовою до роботи. Це знижує стрес та підвищує якість засвоєння", - відзначає позитивні зміни Олександр.
Співпраця з адміністрацією та якість навчання
На думку батька, особливо вражає відкритість адміністрації Волноваської школи до пропозицій батьків. Коли з'ясувалося, що діти за кордоном не встигають на перші уроки української мови, керівництво швидко відреагувало.
"Спочатку українська ставилася першою у розкладі. Але ж жива мова потребує живого спілкування, навіть онлайн. Без цього предмет засвоюється гірше за природознавство", - аргументує необхідність змін батько.
За його словами, результат не змусив себе чекати — розклад переглянули, і тепер усі учні встигають на ці важливі заняття.
Рівень знань, які отримує Вероніка, цілком задовольняє батька. Чоловік вважає, що головна умова — сумлінне ставлення до завдань.
"Хто працює — той здобуває якісну освіту. Хто халтурить — програє", - формулює просту істину чоловік.
За словами Олександра, з технічним забезпеченням у родини труднощів немає — стабільний інтернет та сучасні пристрої дозволяють повноцінно брати участь в освітньому процесі.
На його думку, найбільше радує те, як онлайн-формат впливає на інтелектуальний розвиток доньки.
"Традиційна школа часто зводиться до відтворення почутого. А "дистанційка" змушує думати, аналізувати, шукати нестандартні рішення", - порівнює два підходи Олександр.
Збереження української ідентичності та поради батькам
За словами Олександра, він не ідеалізує онлайн-освіту як єдиний спосіб збереження національної ідентичності. За кордоном працюють українські культурні центри, танцювальні студії, гімнастичні секції під керівництвом наших фахівчинь.
"Освіта — це особливий елемент. Вона дає відчуття причетності до процесів, що відбуваються в українському суспільстві прямо зараз", - підкреслює чоловік.
Батькам, які сумніваються у виборі онлайн-освіти, Олександр радить відкинути страхи. Чоловік вважає: "Більшість наших людей повернеться в Україну після перемоги. Навіть ті, хто мріє залишитися в ЄС, не завжди зможуть це зробити".
На його думку, повернувшись додому, дітям знадобиться не просто розмовна українська, а повноцінні знання для продовження навчання.
"Надолужувати пропущене набагато складніше, ніж підтримувати рівень", - акцентує батько.
За словами чоловіка, щодо перспектив онлайн-освіти після війни він налаштований помірковано. Повний перехід на дистанційку він не підтримує, але бачить потенціал для окремих предметів.
"Факультативи, додаткові курси, спеціалізовані дисципліни — так, це може працювати онлайн і надалі", - міркує він.
Головною проблемою Олександр вважає недостатню поінформованість батьків про можливості дистанційної освіти.
"Багато хто навіть не знає різниці між онлайн-навчанням і сімейною формою. А це принципово різні речі", - наголошує він.
Сімейна форма перетворює одного з батьків на універсального педагога — вчителя, завуча, директора та педагога-організатора в одній особі.
"За такої схеми батьки не можуть нормально працювати. А онлайн-школа дає професійне навчання з гнучким графіком", - підсумовує Олександр.
Оголошення про набір на онлайн-навчання до Волноваської сьомої школи на 2025-2026 навчвльний рікФото: Facebook
Цей матеріал вийшов за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
