У номінації «Серце, віддане Донеччині» обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» свою історію розповідає Олеся Христофорова — завідувачка сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Волноваської районної державної та військової адміністрації.
Її шлях — це приклад свідомого вибору на користь України, незламної віри у свою землю та щоденної праці заради перемоги.
Хто повідомляє: Донецька ОДА
У чому суть?
Олеся народилася у 1995 році в селищі Велика Новосілка Волноваського району. У 2014-му, навчаючись на першому курсі Донецького національного університету імені Василя Стуса, брала участь у проукраїнських мітингах у Донецьку. Попри тиск і страх, вона зробила вибір на користь свободи — разом з університетом переїхала до Вінниці. Саме тоді вирішила присвятити своє життя служінню людям і своїй рідній Донеччині.
Отримавши освіту за спеціальністю «політологія та державне управління», повернулася до рідного району і розпочала роботу у Великоновосілківській райдержадміністрації.
24 лютого 2022 року разом з чоловіком та маленькою донечкою зустріла повномасштабне вторгнення у Великій Новосілці. Після загострення бойових дій родина евакуювалася до Ужгорода. Але бути осторонь Олеся не могла.
Її волонтерський шлях почався з першого збору для бійців ТРО — тоді вдалося зібрати 182 тисячі гривень. Це стало поштовхом до масштабної волонтерської діяльності. З того часу Олеся організувала близько 50 зборів, які принесли понад 4 мільйони гривень допомоги більше ніж 23 бригадам.
У її волонтерській практиці — і автографи гравців ФК «Шахтар» на прапорі, і ексклюзивні поштові марки, і розіграші призів, зокрема виграного у конкурсі пилососа. Особливе місце посідає маленька донечка Лейсан — у 4 роки вона вже провела онлайн-концерт, що зібрав понад 20 тисяч гривень на підтримку ЗСУ.
За цей час Олеся отримала подяки від військових підрозділів, серед яких Окрема президентська бригада, спецпідрозділ Нацполіції «Луганськ-1», 23 окрема механізована бригада. Вона підтримує зв’язок із захисниками, допомагає госпіталям, пече смаколики, спілкується з пораненими, завжди на зв’язку з тими, хто звертається по допомогу.
Її серце належить Донеччині, і ця відданість проявляється в кожному рішенні, кожній справі, кожному дні. Попри тимчасову окупацію рідного краю, вона не втрачає віри у відновлення і робить усе можливе, аби наблизити цю мить.
