Олена Пробачай зі Старомлинівки на Донеччині присвятила своє життя фізичній терапії, аби допомагати українським Захисникам і Захисницям повертатися до повноцінного життя після поранень. Її професія стала не лише роботою, а й шляхом служіння — тихим фронтом відновлення, віри та підтримки.
Хто повідомляє: Волноваська РДА
У чому суть?
«Робіть те, що можете, з тим, що маєте, там, де ви є. Дякую за відновлення», — ці слова, сказані військовим з Донеччини після заняття з фізичної терапії, стали для Олени Пробачай важливим підтвердженням: вона на своєму місці.
Олена народилася в селі Старомлинівка Волноваського району — на землі, яка з 2014 року зазнала страхіть війни. Попри щоденну тривогу та невизначеність, вона зробила вибір, який визначив її подальший шлях: у 2018 році вступила до медичного університету, аби стати фахівчинею з фізичної терапії.
З перших курсів навчання дівчина усвідомила, що хоче працювати саме з тими, хто боронить Україну. «Фізична терапія — це не просто набір технік. Це — співпереживання, турбота, відновлення не лише тіла, а й духу», — говорить вона.
Два роки практичного досвіду дали їй ще більше впевненості: обрана професія — не випадковість, а покликання. Її пацієнти — військові, які повертаються з передової з пораненнями, травмами, з болем у тілі й серці. Спочатку вони мовчазні, виснажені, з очима, в яких немає ні сили, ні надії. Але з кожною новою вправою, з кожним кроком на шляху до відновлення — повертається віра. У себе. У життя.
«Це щоденна боротьба — за кожен рух, за кожну посмішку. Інколи — неохочу, крізь біль. Але саме вона — доказ того, що ми йдемо в правильному напрямку», — ділиться Олена.
Сьогодні вона несе свою службу поза фронтом, але її робота — не менш важлива. Фізична терапія, як каже сама дівчина, — це міст між болем і відновленням, між темрявою і світлом, між війною і поверненням до життя.
Олена вірить: кожен українець повинен або воювати, або працювати на Перемогу. І вона вдячна долі, що має змогу відновлювати тих, хто щодня наближає її повернення на рідну землю — у Старомлинівку, на рідну Донеччину.
