Після початку повномасштабного російського вторгнення транспортне сполучення із зрозумілих причин зупинилося. Люди опинилися відрізаними не тільки від “великої землі”, а і навіть від сусіднього села або міста.В умовах, коли через війну в населених пунктах щезли медикаменти, їжа, медичне обслуговування, відновлення транспортного сполучення стало питанням життя і смерті для сотень тисяч людей, що опинилися на окупованих територіях.
Російська окупаційна влада також відчула потреба у терміновому поновленні транспортного сполучення, але з інших причин. Поламана логістики, знищені автобуси, підіовані залізничні колії та розбомблені дороги поставили російську терористичну армію у стан, коли вона не могла поставляти чергові партії військових злочинців і зброю на фронт. Тож інтетерс людей і окупантів у відновленні транспортного сполучення цього разу співпав.
Редакції Волноваха.City, 0629.com.ua та РІА Південь дослідили, що зараз відбувається із транспортом на тимчасово окупованих територіях, і як українці намагаються дістатися України в сучасних реаліях.
Автобусом з окупації
Після повномасштабного вторгнення, на фоні стресу, літня жінка стала стрімко втрачати зір, а згодом стала зовсім незрячою. Закупи та приготування їжу, а також інші побутові справи стали обов'язком суто її чоловіка, здоров'я якого теж стало давати збої. Тож подружжя пенсіонерів після трьох із половиною років життя в окупованій Волновасі вирішило виїхати до Олександрії на Кіровоградщині.( Їхній онук служить у ЗСУ, тому імена ми не розкриваємо). Це історія реального маршруту з окупації до України — з цінами, ризиками та труднощами.
Ще на початку 2022 року першими з Волновахи виїхали донька та онук пенсіонерів. Вони опинилися у Польщі, згодом у Норвегії, а пізніше хлопець вирішив піти до війська. Після служби на Донеччині, він оселився в Олександрії. Туди до нього і поїхали бабуся з дідусем. Перед від’їздом старенькі продали свій будинок у Волновасі та почали шукати надійного перевізника, що насправді є неабияким викликом.
Маршрут вони обрали через Білорусь — нині це найдешевший та найкоротший спосіб дістатися України. Якщо ще 2022-го онукові довелося їхати аж у Варшаву за 1000 євро з людини, то тепер пенсіонерів довезли до білорусько-українського кордону за 350 євро.
Водій попередив пасажирів — переважно літніх людей, — що на кордоні треба казати: їдуть «на лікування». Кінцевою точкою стали білоруські Мокрани, звідки дідусь і бабуся пішки перейшли до українського Доманового. Всього півтора кілометра — і їх зустріли рідні. Невдовзі бабусі зробили в Кременчуці операцію на очі, і зір почав відновлюватись.
Так або майже у такий саме спосіб виїжджають із окупації і сотні (а можливо й тисячі) наших співгромадян.
Проблеми виникли, коли під час військовий навчань у Білорусі Польща повністю закрила кордон із ворожою територією російського сателіта.
Маріуполь - Литва - Польща - Україна
Більше 4 діб їхала до родичів у Київ маріупольчанка Надія. Як раз напередодні її виїзда із Маріуполя Польща перекрила свої кордони для всіх, хто перетинав їх з боку ворожої Білорусі. В результаті перевізники накинула плюс 50 євро до тих 350-ти спочатку шляху, і повезли нещасних людей через Литву.
“В Литві з нас познущалися добряче, - розповідає Надія. - Для литовців на кордоні ми всі були - з Росії, а значить, вороги. Тому нас прискіпливо перевіряли, допитували і протримали декалька годин”.
Незручні мікроавтобуси, жорсткі перевірки на кожному з пунктів пропуску, на 5 кордонах(!) і майже 5 діб дороги.
“Навряд чи я ще раз наважусь на таку подорож. Загалом нас в Маріуполі лякають, що скоро припиниться будь-яке сполучення зовсім, і ми втратимо можливість виїжджати за межі окупації. Єдиним виходом для багатьох стане отримання російського закордонного паспорту. Але це лякає тих, хто має надю повернутися в Україну, тому що одна справа - отримати російський паспорт через обставини і умови виживання, а інша - свідоме отримання за гроші російського закордонного документу. Люди не хочуть чинити злочини проти України. Багато кого це зупиняє”, - розповідає Надія.
Є проблеми із транспортним сполученням і на окупованому Запоріжжі.
З Мелітополя до Москви дістатися легше, ніж до сусіднього села
Відразу після захоплення Мелітопольщини у 2022 році транспортне сполучення припинилось. Єдиний спосіб пересуватись містом та виїхати в сусідні села були приватні автівки. Через певний час окупанти відновили спочатку міське, а потім міжміське сполучення, удвічі піднявши тарифи на проїзд.
Поступово окупаційна влада ввела міжміські рейси між Мелітополем, Кримом, та російськими містами: Краснодаром, Ростовом-на Дону, Москву. Ціни на квитки, які вказані на мелітопольській автостанції такі: до Москви - 5 500 рублів, до Краснодару - 4500, до Ростову - 3530.
Але значна кількість сіл західної частини Мелітопольського району навіть на 4-й рік окупації залишаються без транспортного сполучення. Тому місцеві кажуть, що їм з Мелітополя до “білокам’яної” дістатися легше, ніж у своє село за 40 км від Мелітополя.
Наведемо один лише приклад. Мешканці Новгородківки Мелітопольського району отримали таке оголошення від адміністрації Новгородківського округу:
"Шановні мешканці Новгородківського територіального відділу!!! Маршрутка (м.Мелітополь-с.Високе) з 14.08. по 18.08.2025р. тимчасово здійснювати перевезення не буде! З усіх питань звертайтеся до адміністрації Новгородківського ТО!"
Але ні 18 серпня, ні 18 вересня маршрутка в рейс не вийшла. Як стало відомо РІА Південь, власника маршруту Мелітополь-Високе оштрафували на 250 тисяч рублів за відсутність ліцензії на право перевезення пасажирів. Вартість ліцензії - 1 мільйон рублів. Така вартість ліцензії робить маршрут повністю нерентабельним і купувати власник маршруту не має ніякого бажання.
Жителі Новгородківки, залишившись без транспортного сполучення з Мелітополем, організували збір підписів, звернулися до так званого “губернатора Запорізької області” Євгена Балицького і в російську прокуратуру, але відповідей ніяких не отримали.
Як свідчить сумний досвід Полянівки та Мар'ївки, куди автобус перестав ходити ще в 2023 році, всі листи та звернення до окупаційної влади є порожнім звуком.
Проблеми транспортного сполучення з Мелітополем є і у жителів сіл Новомиколаївка (в 26 км від міста), і Лазурне (35 км від міста).
У селі Новомиколаївка немає ні стоматолога, ні перукаря, навіть банкомату. Окупаційна влада, як рішення проблеми, пустила через Новомиколаївку один автобус, що курсує до Веселого.
Але то нічого, що автобусів немає, проте в селах, куди не доходить громадський транспорт, окупаційна влада влаштовує піар на зупинках, фарбуючи їх у кольори російського триколора.
Втім, є й особливі «щасливчики» на окупованій Мелітопольщині: у них немає ні транспорту, ні зупинки:
“Село Орлово - у нас не те, що зупинки немає, у нас навіть маршрутки немає. І ніхто нічого не робить, хоча вже зверталися неодноразово”, - діляться проблемами місцеві жителі.
Приватні перевізники заробляють на ситуації
Селяни відзначають, що в умовах відсутності регулярних рейсів єдиний вихід - приватні перевізники, які призначають «фантастичні» тарифи. З огляду на те, що в багатьох невеликих селах Мелітопольського району немає ні амбулаторії, ні пошти, місцевим жителям доводиться платити приватним візникам за те, щоб доїхати до міста і потрапити на прийом до лікаря.
«Щоб доїхати на прийом до лікаря в «зелену поліклініку» в Мелітополь із села за 30 км від міста довелося платити приватнику 2500 рублів», — повідомляє РІА Південь наш читач.
Навіть отримання елементарних послуг тепер пов'язане з багатогодинними і дорогими поїздками до Мелітополя. Продовження інвалідності, проходження медичних комісій, оформлення різного роду довідок вимагають фізичного виїзду в місто, але дістатися туди майже неможливо тим, у кого немає грошей, щоб заплатити приватнику.
З новими автобусами, але без графіка
У самому Мелітополі ситуація з перевезеннями дещо краща. У місті з 2024 року запровадили муніципальний транспорт. Це автобуси великої місткості з кондиціонерами. І багато місцевих жителів спочатку їх хвалили. Хоча були й такі, що помічали, що насправді автобуси не нові, а добре вичищені б/у, надіслані з «великої землі» (Росії, - ред.)
«Нові» автобуси зовсім не нові: спинки сидінь брудні від наклейок, які там, очевидно, колись були. Цей бруд від клею намагалися очистити, але не дуже старанно - він досі є. Такий саме бруд від клею в різних частинах салону, де очевидно теж колись були якісь повідомлення або оголошення. Деякі спинки сидінь порізані ножами, подряпані ключами і все таке. В цілому, якщо не вдивлятися, то вони виглядають майже новими, але, якщо вдивлятися…” - повідомляв РІА Південь читач видання.
Але потертості на сидіннях - це дрібниця в порівнянні з тим, що водії цих автобусів не дотримуються розкладу руху. І після 19.00 добратись з роботи додому автобусом в Мелітополі дуже складно.
Ціни на проїзд за час окупації підвищувалися тричі на Мелітопольщині .
З 14 червня 2025 року в місті діють такі розцінки:
· Безготівкова оплата: 25 рублів (приблизно 13 гривень).
· Готівкова оплата: 35 рублів (приблизно 18,5 гривень).
Пільговий проїзд:
· Безготівкова оплата: 15 рублів (приблизно 8 гривень).
· Готівкова оплата: 20 рублів (приблизно 10,5 гривень).
Перевезення багажу:
· Безготівкова оплата: 25 рублів. (приблизно 13 гривень)
· Готівкова оплата: 35 рублів (приблизно 18,5 гривень)
В Маріуполі на вистачає не тільки автобусів, а і водіїв.
Ситуація, що склалася у Мелітополі, дуже схожа і на маріупольську. З тією лише різницею, що більшість одиниць комунального транспорту згоріли під час блокади Маріуполя. Тож росіянам довелося завозити старі автобуси із Петербургу, використвувати автономні тролейбуси, які закупила ще українська влада для переміщення ділянками, де немає троллей.
Проте всі ці зусилля не принесли вирішення транспортної проблеми через брак водіїв. Їх критично не вистачає у місті, а ті, що є, звільняються через затримки заробітної плати.
Вочевидь, фінансові проблеми Росії нарешті стають відчутними на окупованих територіях.
Про маршрутки у Волновасі
Комерційні перевезення в місті відновлюються повільно. Ще рік тому дістатися навіть до Ольгинки, що за 10 км від міста, було складно: ходив лише один автобус із Волновахи та один - із Донецька. Каси після зруйнування автовокзалу перенесли до металевого контейнера біля районної лікарні.
Зараз автобусів стало трохи більше. Один навіть привезли з Росії. Вартість проїзду по місту — 30 рублів (близько 15 гривень). На російських сайтах вказано, що маршрутів у Донецьк утричі більше, ніж у Маріуполь: лише два рейси курсують у бік Азовського моря.
Про залізничне сполучення, якого немає
На красивому, відбудованому залізничному вокзалі у Маріуполі во всю стіну сяє величезне електронне табло. Красиві співробітниці в елегантній формі РЖД (Російська залізниця - ред.) ходять по порожньому вокзалу і оголошують прибуття … аж двох електричок із Волновахи.
І вокзал, і нова колія - все це практично не використовується окупантами. Їм так і не вдалося відновити залізничне сполучення навіть із Донецьком, не кажучи вже про інші регіони.
Тож на величезному табло - лише два оголошення про прибуття двох електричок із Волновахи.
Людей мало, бо кому потрібно їхати дві години на потязі, коли можна за 40 хвилин дістатися міста на автобусі.
Тож поки що з транспортом складно і місцевим мешканцям, і окупантам, які ніяк не можуть вирішити логістичні проблеми захоплених територій.
