Одна з найвідоміших українських авторок і композиторок, народна артистка України, родом з Луганщини, Наталія Май поспілкувалася з журналісткою Волноваха.City. З нею ми поговорили про Луганщину, творчість, українську мову, культуру під час війни й не тільки.
Спогади про Луганщину
Наталія Май народилась 25 травня 1968 року у місті Довжанськ, яке на той час називалося Свердловськом.
“Я тоді була ще маленькою. Пам’ятаю, що Довжанськ був дуже людним містом. Окрім звичайної школи, я там ще ходила до музичної. Все як у всіх: двір, п'ятиповерховий будинок в центрі міста, багато друзів, в принципі, все було добре”, — згадує артистка.
Батьки співачки родом з Полтавщини. Пані Наталія зазначає, що завдяки рідним з малечку зростала в атмосфері любові до української мови та культури.
“Річ у тім, що у мене в родині завжди розмовляли українською мовою, а моя мама дуже гарно співала українські пісні. Ми щоліта на канікулах їздили в Полтавську область і багато часу там проводили, відпочивали. Саме у Полтавській області я вперше побувала на вечорницях та почула автентичний спів селян”, — розповідає пані Наталія.
Наталія Май Фото: Наталія Май
Коли Наталії було 12 років, вона з родиною переїхала з Луганщини на Полтавщину, в село Байрак у Диканській селищній громаді. Проте жінка не полишає надії колись знов відвідати Довжанськ, який знаходиться під окупацією росіян ще з 2014 року.
“Я дуже давно не була у Свердловську, там у мене залишилася сестра, там похований мій тато, хотілося б приїхати, проте не знаю, коли це станеться, бо війна”, — з сумом у голосі зазначає народна артистка. — Коли я дізналася про окупацію міста у 2014 році, для мене це було дуже боляче. І зараз боляче, якось воно досі не віриться, і не хочеться з тим миритися. І страшно за майбутнє. Так хочеться, щоб швидше закінчилась війна, щоб Україна повернула всі свої території”, — говорить співачка.
Пані Наталія каже, що за своє життя ніколи особисто не зустрічалася зі стереотипами щодо мешканців Луганщини.
“У моєму селі дуже багато дітей приїжджали на канікули до бабусь та дідусів зі східних регіонів України, ніколи ніхто нікого не розділяв, і мова російська нікого не бентежила. Проте у своєму житті я стикалася з дискримінацією української мови. Наприклад, з 15 років я вчилася у музичному училищі в Полтаві, то тоді вважалося, що якщо ти спілкуєшся українською мовою, то ти з села, тож всі намагалися швиденько переходити на російську”, — згадує пані Наталія.
“Музика — це велика-велика зброя”
Пані Наталія зізнається, що завжди хотіла, щоб українські діти більше співали українською мовою. І наприкінці 90-х років почала втілювати бажане у дійсність. Пісня Наталії Май "Перший дзвоник" чи не найвідоміша. Саме її слова лунають на подвір'ях багатьох шкіл України 1 вересня.
“Тоді я викладала музику в школі. В той час російськомовних пісень було більше, а мені хотілося, аби наші дітки маленькі знали свою мову й співали українською. І я сама почала писати такі пісні, і робила це на рівні підсвідомості”, — згадує композиторка.
За її словами, у 2012-2013 вона писала багато патріотичних пісень про мир в Україні, силу українського народу та український спротив. Деякі люди називали ці пісні пророчими, адже невдовзі, у 2014, росія анексувала Крим та окупувала частину Донеччини й Луганщини.
Наталія Май Фото: Наталія Май
“Я люблю Україну, і цю любов я вкладаю у свої пісні. І після 2014 це почуття лише загостилося. Я не розуміла людей, які тримались осторонь від цієї війни. Як це — якщо на твою країну напали, якщо вбивають наших людей, дітей, жінок, стариків, як можна бути поза політикою? Тут однозначно треба сказати свою думку, показати всім свою позицію”, — зазначає народна співачка.
Артистка акцентує на тому, що після повномасштабного вторгнення росіян її творчість стала більш агресивною.
“Після 24 лютого 2022 мої пісні для дітей стали більш дорослими… Дехто каже, що не можна дітям писати так жорстко, але розумієте, воно ж болить… Коли почалося повномасштабне вторгнення, я взагалі перший місяць була в такому шоці, до кінця ще не вірила, що взагалі це можливо… Але нічого, зібралися, видихнули, напружилися і зараз живемо в такому темпі, щоб вся наша творчість, пісні, все те, що ми робимо, підтримувало людей. Щоб людина послухала пісню, і в її душі щось ворухнулося. Ну, може, хтось заплаче, може хтось збереться з думками, силами, адже музика — це велика-велика зброя. Ми просто іноді можемо недооцінювати цю силу пісні. Вона може стримувати, вона може вести в бій, вона може надихати. Це дуже важлива справа, і треба її робити якісно”, — каже жінка.
Пані Наталія впевнена, що повномасштабна російська агресія змінила думку українців щодо росії та росіян.
“Я знаю дуже мало людей, хто зараз слухає російську музику. Також багато українців перейшли на спілкування українською мовою в побуті… Ви знаєте, я коли чую російську мову на вулиці, якась іде відраза, ця мова дратує, бо асоціюється з росіянами, які обстрілюють наші міста, вбивають невинних людей… От нещодавно, 3 вересня, у нас в Полтаві, у будівлю Інституту зв’язку, влучила російська ракета. Скільки людей загинуло, скільки поранених… (за останніми даними, внаслідок російського удару по Полтаві 3 вересня загинула понад 41 людина, постраждали понад 200 осіб). І ці звірства росія вчиняє по всій Україні. І саме з цим у мене асоціюється тепер їхня музика та кінофільми. Тож коли я чую цей “московський акцент”, мене аж “передьоргує”, я не можу навіть це контролювати”, — ділиться народна артистка.
Пані Наталія зазначає, що вона залишатиметься в Україні, попри обстріли.
“Я люблю свою землю. Мені стільки казали, щоб я кудись їхала, питали: ”чому ви залишились? Тут небезпечно”. А я просто не можу поїхати. Я себе просто не уявляю і не бачу десь… Я не знаю, що має статися, щоб я поїхала з України. Я буду тут до останнього, поки безпекова ситуація дозволятиме залишатись”, — говорить українка.
Натхнення та сили, аби продовжувати творити під час війни пані Наталі дає її родина.
“У мене троє діток і п'ятеро онуків. Всіх безмежно люблю. Моя родина є найбільшою підтримкою для мене. Раніше ми з донечками виступали разом, проте зараз якось мені особисто не дуже співається… Проте наша сімейна справа продовжує жити: доньки аранжувальниці та композиторки, а син займається у творчому центрі, монтує всі відео та дуже допомагає з технічними задачами. Онуки також співають, всі такі соловейки. Як то кажуть, “міцна родина, міцна Україна”, все починається з родини”, — стверджує співачка.
Наталія Май з родиноюФото: Наталія Май
Наразі пані Наталя організовує благодійні концерти та мюзикли на підтримку ЗСУ. Жінка впевнена, що такі заходи є необхідними під час війни не лише для допомоги військовослужбовцям, вони в тому числі спонукають берегти та цінувати українську культуру. За словами співачки, українська пісня єднає українців по всьому світу та спонукає вірити у скорішу Перемогу над російськими окупантами.
"Хочеться скоріше, щоб ця війна закінчилася, щоб ми перемогли й щоб жили ми прекрасно, дружно, радісно у своїй рідній Україні. І хай заради Бога вже ця росія від нас відчепиться”, — каже народна артистка.
