Ця історія — про адаптацію наших дітей на новому місці. Після повномасштабного вторгнення окупантів у лютому 2022, коли росія почала бомбити мирні українські міста, багато родин з дітьми вимушено покинули рідні домівки та опинилися у випадкових місцях, які згодом стали для них домом.
Ми розповімо про адаптацію 10-річної Варвари Галузінської з Волновахи, яка вже п'ятий рік живе у Жовтих Водах та бере участь у легкоатлетичних змаганнях. Варто зазначити, що родина Варвари евакуювалася з Волновахи, не маючи заздалегідь підготовленого прихистку. Тому вирішили їхати просто у більш безпечне місце. Жовті Води обрали випадково — тут проживав знайомий родини, який допоміг орендувати житло.
У Волновасі Варвара відвідувала дитячий садок поблизу локомотивного депо, а ввечері гуляла на майданчику біля супермаркету “Щедрий Кошик”, що в центрі, або на подвір’ї приватного будинку. Дівчинка згадує, дім у Волновасі, собаку Лінду та сусідського хлопчика Колю з яким шукали пригоди на вулиці.
Варі не було й шести років, коли вночі її розбудили вибухи. Після виснажливої дороги дитина прокинулася у селі Запорізької області, де волонтери облаштували для родини прихисток. Життя біля бойових дій тривало ще тиждень, поки не вдалося потрапити до Дніпра, а згодом — у Жовті Води, де вибухів нарешті не було чути.
Перший рік адаптації минув у пошуках щоденних занять та розваг для дитини. Саме так Варвара потрапила до секції легкої атлетики, яка у Жовтих Водах була добре розвинена. На запитання дівчинки: «Я переселенка і хочу займатися», тренерка відповіла згодою. І хоча батьки думали, що дитина недовго протримається у спорті, усе сталося навпаки. Через чотири роки мама Варвари теж стала частиною легкоатлетичної спільноти та почала бігати. А сама дівчина згадує скепсис батьків із посмішкою.
"Ми багато через що пройшли в плані адаптації дитини та нас самих на новому місці. Це, у першу чергу, пошук усього: нових знайомих, нових місць, вибір, чим займатися і де жити. До яких магазинів ходити, у якому парку гуляти, на яку водойму їздити влітку та як облаштувати власний простір і простір дитини.
Хоча для нас важливо, щоб дитина пам’ятала Волноваху та Донеччину, але все ж ми вирішили віддати Варвару до місцевої школи на офлайн-навчання, щоб сприяти швидшій адаптації. Здається, це був правильний крок - Варвара має багато друзів, пам'ятає про те, звідки вона, але не відчуває себе чужою в колективі. В школі тут облаштували бомбосховище, а на початку навіть безкоштовно годували нашу родину та інші родини ВПО. Усі ці нагальні питання у Жовтих Водах, на мій погляд, було комфортніше вирішувати, ніж якби ми обрали велике місто чи виїхали за кордон. Головним, звісно, стала відносна безпека — саме це було пріоритетом.
Фото з родиною у новій квартирі
Звісно, на початку повномасштабної війни думки їхати кудись далі були, мабуть, у всіх. Але згодом, коли дитина знайшла друзів, учителів і тренерів, це питання почало звучати дедалі рідше. Зараз ми разом із Варварою відвідуємо міський басейн, до міста переїхали дідусь і прабабуся, тож тепер можемо частіше їх провідувати. Загалом поступово налагоджується повноцінне життя.
Навчання, домашка, блек-аути
Звісно, тривоги та війна все одно відчуваються. І сказати, що ми звикли, не можемо. Просто розуміємо, що така доля випала на наше життя.
Нещодавно у Жовтих Водах пройшли змагання з дуатлону, де Варвара посіла друге місце. Учасникам потрібно було пробігти та проїхати на велосипеді відповідні дистанції. Спортсменка каже, що дуже радіє таким вихідним, адже це позитивні емоції. Там уже всі знайомі, друзі підтримують і підіймають настрій — а це дуже важливо», — розповідає Ксенія, мама Варвари.
Також дівчина розповідає, що у школі її завжди вітають із вдалими виступами на подібних змаганнях. Зараз Варвара готується до стартів «Активні парки», які відбудуться найближчими вихідними у місті. А влітку планує відвідати табір у Карпатах як дитина з родини ВПО. Путівку обіцяють надати у Волноваській ВЦА. До того ж у липні у Варвари день народження — їй виповниться 10 років.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
