Служба в поліції - справа цілодобова, яка вимагає повної віддачі. Проте ми часто спостерігаємо, що на рівні з чоловіками правопорядок забезпечують і представниці слабкої статі. Хто вони - жінки в погонах? Як поєднують службу та родину? Журналісти Свои.Citу поспілкувалися з жінками-поліцейськими з Донеччини та Луганщини, аби дізнатися про їхні обов'язки, сім'ї та щоденні труднощі в роботі. Однією з них є Оксана Божа з Волновахи.
Оксана Божа понад 19 років працює у Волноваському відділі поліції. З першого дня служби і дотепер старша інспекторка ювенальної превенції працює виключно з дітьми. У виборі професії визначилася ще в дитинстві.
Про бажання стати поліцейською
Бажання стати поліцейською в мене з’явилося з першого класу, проте мої батьки були категорично проти такого вибору. Батько – полковник у відставці, як ніхто інший, розумів всі труднощі професії, тому забороняв мені навіть думати про це. Мати вважала службу в поліції не жіночою справою. Батьки настояли і після школи я вступила до Донецького державного університету на обліково-фінансовий факультет. На п’ятому курсі під час проходження практики в податковій, я остаточно зрозуміла, що не хочу бути фінансисткою. Отримавши диплом, я написала заяву з проханням взяти мене на роботу до Волноваського райвідділу міліції, згодом закінчила Національну академію внутрішніх справ. Відтоді розпочалася моя кар’єра в поліції, де я працюю вже понад 19 років.
Про обов’язки
Найголовніше в роботі ювенального поліцейського – це профілактика дитячої злочинності та патріотичне виховання молоді. Щодня я стикаюся з проблемами дітей, які скоїли злочин, або стали його жертвою. Щодня я буваю в сім’ях, які опинилися в складних життєвих обставинах, в сім’ях, де пиячать батьки, які не виконують своїх обов’язків перед дітьми, в сім’ях, яким потрібна допомога. Вдень і вночі, у вихідні та будні, я завжди готова прийти на допомогу. Знайомі часто в мене питають, як ти їздиш по таких родинах? А мене тішить думка, що я чимсь можу бути корисною, що я можу комусь допомогти. Є сім’ї, в яких скільки б ти не проводив бесід, як би ти не намагався контролювати їх, люди не міняються. Але є випадки, коли я своєю наполегливою роботою дійсно допомагаю і я цим пишаюсь! Наприклад, в одній багатодітній родині з села Благодатного мати дуже пиячила та не займалася дітьми, її навіть позбавляли батьківських прав. Я часто навідувалася в цю сім’ю, проводила бесіди з матір’ю і через деякий час я все ж “достукалася” до неї. Вона перестала пиячити, молодшому сину ми допомогли зробити операцію, зараз це повноцінна родина, яка завжди радо зустрічає мене! В такі моменти, я розумію, що я на своєму місці.
Про гендерні стереотипи
Я такий самий працівник поліції, як і всі інші. В нас не може бути відмінностей, ми всі перш за все поліцейські. Хоча, колись давно, коли мене призначали на посаду, мій керівник із області чомусь не хотів мене ставити начальницею відділу, можливо мені здалося, не знаю, але тоді в мене були такі відчуття. Через деякий час все ж призначив мене керівницею відділу превенції, і згодом не пожалкував про це. Раніше, тоді ще в міліції, в мене був тут цілий відділ, після реформи, коли ми перейшли в поліцію, тут не стало посади начальника, тут всі стали інспекторами. Тому зараз я старша інспекторка.
Про родину
Знаю, що рідні мною пишаються. Чоловік в мене теж поліцейський, тому розуміє всю специфіку роботи, часто допомагає. Донька вже доросла, їй 26 років, підтримує мене. Молодший 11-річний син після декретної відпустки довго не міг звикнути до графіку мами, важко йому було. Проте, коли пішов до школи та побачив як з мамою у формі всі вітаються, почав пишатися.
Про реформу
Мені здається реформу вплинула на всіх… Щодо конкретно моєї роботи, то можу сказати, що раніше, наприклад, я мала проводити бесіди по школах в такому шаблонному форматі. Він мене напрягав. Зараз же я можу прийти до школи і просто неформально поспілкуватися з дітьми, завітати на якийсь дитячий захід, де я можу шаблонно не розповідати їм про санкції статей, а дружньо поспілкуватися , розповісти на прикладі якісь історії корисні. Загалом, з появою поліції ми стали більше спілкуватися, навіть самі проводити молодіжні заходи. Тільки так мене сприймають більш як друга, якому довіряють.
Про пораду жінкам щодо служби
Напевно, як і в будь-якій професії, перш за все, має бути бажання. Жінка, яка приходить на службу в поліцію, має бути готова до всього, має бути поклик. Вона має чітко розуміти всю специфіку роботи поліцейського.
