Якщо раніше деякі матусі виходячи з роботи просто йшли додому відпочивати та приділяти увагу сім'ї та дітям, то сьогодні багатьом доводиться працювати віддалено. Тепер їх дім, колишнє місце для релаксу, перетворилося у справжній офіс. Не всі вдома мають своє місце, щоб попрацювати та тим паче власний кабінет. Тому сімейна психологиня Світлана Ройз на Facebook сторінці UNFPA Ukraine з особистого досвіду розповіла як пережити мамам карантин та як працювати в умовах, коли поруч діти.
“Приблизно перші два тижні ми будемо адаптуватися до нового режиму життя в карантині. І дуже важливо в цей період надати можливість собі не бути ідеальною мамою або татом. Якщо саме зараз ви чогось не встигаєте, відчуваєте якесь загострення у стосунках або діти поводять себе гірше — це криза періоду адаптації. Просто почекайте два тижні — все налагодиться. Умови такого карантину нетипові для всіх. Діти по різному можуть відреагувати на нього. Плюсом — у нас обмежена рухливість, обмежений рівень контактів — для дітей це нетипово. Тому якщо зараз в домі крики, у вас закінчується терпіння та ви нічого не встигаєте, пам'ятайте — ми всі живі люди. Це нормально. Всі ми тільки вчимося жити в нових обставинах. Тому важливо кожного разу собі казати: я хороша мама; щоб не відбувалося, я краща мама для своїх дітей”, - розповіла пані Світлана.
Маючи дітей, маленьку квартиру та небагато часу, пані Світлана вигадала для себе такі лайфхаки, які допомагають їй працювати вдома:
- Змінюй одяг та капці
Коли працюєте вдома та не можете налаштуватись на роботу, то можна спробувати створити для себе відчуття того, що ви на роботі. Наприклад, взути спеціальні “капці для роботи” чи одягнути на себе жакет. Коли займаєтесь хатніми справами — взувайте хатні капці. “Це такі маленькі ритуали переходу із зони в зону”, - каже пані Світлана.
- Обговорюй з рідними “час для себе”
“В мене немає свого кабінету, але коли мені потрібно побути наодинці з собою, всім домашнім я кажу “Чік-чірик я в доміку”. Можу поставити будильник на потрібну кількість хвилин або ж на пів години — і всі рідні знають, що на цей час мене немає, я у “шапці-невидимці” та мене не турбують”, - розповіла пані Світлана.
- Окреслюй свою зону недоторканності
“Після нещодавнього Дня Народження в нас залишились гелеві кульки. Ними я й огородила свій простір. Можна накреслити лінію крейдою, тощо. Це допомагає мені та іншим відчувати мої кордони”, - каже Світлана Ройз.
