Настоятель Храму Святого Миколая Чудотворця у Волновасі, ігумен Макарій відповів на запитання журналістів Волноваха.City, розповів про зміни, які відбулися у Храмі під час карантину та поділився своїми думками щодо COVID-19.
Чи відвідують віряни Храм під час карантину?
- Відвідують, але дуже мало. Храм майже постійно закритий. Але для тих вірян, які бажають просто прийти помолитись, я завжди відчиняю двері — мій номер телефону є на дверях храму. Служби проходять тільки у середу, п'ятницю та неділю. Також скоротили до мінімуму і Богослужіння.
Чи з'явилися у вас ще якісь зміни під час богослужінь?
- Ми дотримуємося карантину та дбаємо про здоров'я людей:
- Розмістили написи з проханням, щоб замість того, щоб цілувати ікони, люди просто чинили хресне знамення та поклін.
- При вході в Храм є антисептик для дезінфекції рук.
- У Храмі щодня все миється з хлоркою. Навіть на дверях ручки обмотуємо марлею та змочуємо хлоркою.
- Згідно з правилами, в храмі одночасно знаходиться не більше 10 людей. Якщо хтось підійшов одинадцятим, то свої з парафіян виходять на вулицю, щоб не порушувалася кількість.
- Людям не даються на руки записки — це робить свічниця в масці та перчатках. Також вона заповнює ці записки та на прохання людей набирає свячену воду.
Ігумен Макарій
Як Ви вважаєте, коронавірус — це кара за гріхи?
- Такі слова є у Євангеліє від Матвія 24 (6-13):
“Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки. Глядіть, не лякайтеся, бо статись належить тому. Але це не кінець ще. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями. А все це початок терпінь породільних. На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. І багато хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасенний”.
Якщо говорити що це покарання за наші гріхи, недбалість, байдужість, не любов до ближнього, зачерствілість у вірі, де борються за патріархат, а не за віру в Бога — то так, це покарання. Але насправді, ще не велике, бо за те, що ми заслуговуємо і що чинимо, можна сказати, що Господь насправді довго терпить і ще милує нас. Одне тішить — ті, хто мають живу віру в Бога, спасуться.
