Катерина Ханєва, координаторка благодійного фонду "Слов'янське серце" не з чуток знає про домашнє насильство. Вона 6 років займається захистом жінок від гендернозумовленого насильства. Для Волноваха.City вона розповіла про справжній стан речей щодо протидії насильству в умовах карантину.
Катерина Ханєва вважає, що статистика щодо насильства в Донецькій області суттєво не відповідає реаліям. Проблема значно більша, ніж про неї відомо. Її слова також підтверджують і дані організації ООН Жінки: на початку травня кількість дзвінків на гарячу лінію щодо запобігання домашньому насильству збільшилася на 30 відсотків. Кількість звернень до БФ “Слов'янське серце” з початку карантину зросло вдвічі.
На думку експертки, дуже важливо бути небайдужими, поки в українському суспільстві існують сильні стереотипи й забобони, які призводять до порушення прав людей.
“Насильство — процес циклічний. Воно не виникає прямо зараз і відразу з різаниною. Зазвичай воно починається з обмеження кола контактів людини, зі зменшення її можливості чинити опір. Потім може додатися й економічне насильство. У таких сімях працюють стійкі стереотипи про “жінку-берегиню” і “чоловіка-здобувача”. Може так статися, що в один прекрасний момент жінка опиниться на вулиці, без грошей, в одних капцях, без роботи та освіти, тому що все життя була “берегинею родинного вогнища”, - каже експертка.
Катерина Ханєва
За словами пані Катерини, поліція може уникати розгляду ситуацій домашнього насильства, бо це завжди дуже складні справи, а жінки можуть не звертатись до поліції через страх, брак можливостей або наявність минулого негативного досвіду.
“Часто в нас є випадки замовчування насильства, коли поліція не реагує належним чином на виклик. Співробітники поліції елементарно не розповідають потерпілій, як їй написати заяву і що робити далі. Дуже часто поліціянти пишуть щось типу "розібралися на місці" або “стався конфлікт, за результатами якого жінку побили” і їдуть, навіть не записуючи зі слів потерпілої те, що вона говорила. Жінка знаходиться у стресовому стані, підписує все, що дають правоохоронці, для того, щоб отримати якийсь захист. Варто розуміти, що конфлікт відрізняється від насильства (у конфлікті обидві сторони в рівних умовах, а в насильстві завжди є домінуюча особа і особа, яку принижують – авт.), тому варто почати називати все своїми іменами. Згодом виявляється, що постраждала підписала погодження з тим, що насильства не було. Таким чином поліція не працює як їй належить. А постраждала навіть не розуміє, чи буде відкрито якусь справу на кривдника, чи ні. А наступного разу просто не звернеться до поліції — замкнеться у собі та буде терпіти, допоки не стане пізно”, — розповіла пані Катерина.
Катерина Ханєва
5 червня на своїй сторінці у Facebook жінка звернулася до небайдужих громадян:
“Сьогодні будуть проходити мирні акції протесту проти свавілля поліції. Тим часом, вчора, в одному з населених пунктів Донецької області, ми вимушені були викликати наряд поліції аби захистити жінку від насильства. Якщо ви думаєте, що жінка отримала захист — ви помиляєтесь! Замість того, щоб провести всі необхідні дії, які передбачені законодавством, працівники поліції, що прибули на виклик, намагались затримати за відкрите заволодіння чужим майном! Вони залякували жінку, погрожували затриманням, намагались одягнути кайдани! Жінка була у розпачі! І в мене виникає питання — до яких пір це буде відбуватися у моїй країні!? До яких пір поліція буде не захищати права людей, а принижувати їх і порушувати права людини?
Хочу виразити солідарність з усіма, хто сьогодні буде вимагати відповідальності за свавілля поліціянтів! Поліційний мундир має стати взірцем гідності, честі та символом дотримання законності, а не тим, що дає право на безкарні злочини та приниження тих, задля яких ви йшли служити та захищати.”
Джерело: Facebook-сторінка Катерини Ханєвої
Жінка впевнена, що не всі люди в ситуації насильства мають можливість звернутися до поліції, та закликає свідків не мовчати, адже це втручання може врятувати чиєсь життя.
“Під нашим супроводом є різні жінки, в тому числі ті, які перебувають у важкому стані. Є жінки, які були співробітниками державних служб, яким погрожували звільненням через оприлюднення інформації про домашнє насильство. Потрібно розуміти, що в будь-якому випадку до поліції звертатися важливо та потрібно, але під час звернення необхідно знати свої права. На жаль, жінки зазвичай не в тому стані, щоб проконтролювати, чи прийняли заяву, чи ні, (адже якщо ні, потрібно написати скаргу). Бувало нам телефонують посеред ночі, кажуть, що кривдник вибиває вікна та двері — ми телефонуємо до поліції. Було й таке, що жінка чудом врятувалася від кривдника, який наніс їй серйозні травми. Викликали швидку та поліцію. Швидка не зафіксувала нічого — просто зашили постраждалій розсічену брову. Жінку посеред ночі відвезли до поліції та допитали. А після відмовились допомогти постраждалій доїхати в безпечне місце, кажучи: “Ми не таксі”. І вона без грошей, документів, вночі, у домашньому одязі сама йшла до свого прихистку. Часто спостерігається лояльність поліції до агресора. Іноді правоохоронці навіть не виписують приписи, тому що вважають, що, користуючись нагодою, постраждала повиносить всі меблі з хати, а агресор, бідненький, голий та босий залишиться. Таких ситуацій не має бути! Поліція зобов'язана розслідувати кожен випадок насильства. Адже з таким підходом до правосуддя, кривдник відчуває безкарність”, — розповідає правозахисниця.
8 березня 2020 рік
За словами Катерини, за право на життя без насильства жінки дійсно вимушені боротися — кожній жінці, яка змогла знайти в собі сили виступити у суді проти кривдника, можна ставити пам'ятник. Поліція може не приїхати, може не зафіксувати правопорушення, а якось діяти в цих ситуаціях все одно важливо та необхідно.
“На жаль, систему покарань та штрафів для кривдників також можна назвати лояльною. Наведу приклад. Батько бруском упродовж року наносив каліцтва дочці. Рішення суду — штраф 850 грн. Уявіть собі — дитина проходила суди, слідчі експертизи, свідчила... В мене просто немає слів з цього приводу. Своєю чергою штраф за те, що ти зайшов у продовольчий магазин без маски — 17 000 грн”, — ділиться експертка.
Вразливі верстви населення (літні жінки, жінки з інвалідністю, представниці ромської національності, жінки, які проживають на лінії розмежування), не завжди знають, як їм захистити свої права.
“Треба розуміти, що жінка, яка переживає насильство, звертається до поліції не одразу, а вже у кризових ситуаціях, коли є загроза її життю та безпеці. Тобто, коли вже йдеться не про права, а про виживання. Якщо людина вже звертається, а допомогу не отримує, то наражає себе на ще більшу небезпеку, адже кривдник починає відчувати свою безкарність, коли не отримує покарання”, — розповідає правозахисниця.
Катерина Ханєва : "Іноді, написання скарг на бездіяльність поліції в чотири руки, значно покращує процес реагування на випадки домашнього насильства. Борітеся- поборете!"
Жінка також зауважує, що часто, коли поліція класифікує факт насильства у вигляді адміністративного правопорушення та кривдник отримує штраф у вигляді 170 гривень, він не сплачує цей штраф, а тому не є покараним.
“Якщо казати про легкі тілесні ушкодження, то правоохоронцям може бути їх недостатньо для кримінальної відповідальності. Кримінальне покарання — це вкрай важкий та кропіткий процес. Для того, щоб була така відповідальність, треба довести умисність злочинних діянь, кривдник повинен притягатись не один раз до адміністративної відповідальності. В іншому випадку, суди часто вважають це малозначними справами та закривають їх, вважаючи такі правопорушення незначними. Але вони пов'язані з порушенням прав людей, в той час як суд не вважає, що це навіть тягне на 170 грн штрафу. Ті провадження, які дійшли до суду та мають позитивну динаміку, доведені до суду стараннями організацій, які опікуються захистом жінок, які потерпають від насильства. Супровід відбувається від пів року до року, це складна система. Більшість жінок потребують довготривалої реабілітації, це не швидкі історії”, —наголошує пані Катерина.
Пані Катерина з донькою. 8 березня 2020 рік
Якщо жінка отримала тілесні ушкодження та проживає на лінії розмежування, то їй треба провести певні медичні обстеження для того, щоб подати до суду разом з заявою доказову базу. В умовах відсутності транспорту, тотальної бідності, у якій живуть жінки на лінії розмежування, це часто неможливо.
“Нещодавно до нас звернулася жінка, яка пересувається на інвалідному візку. Вона заявила пізно ввечері про факт насильства з боку свого сина. Я зателефонувала до поліції, де мені сказали, щоб я не драматизувала ситуацію. Поліція так і не приїхала, проте приїхала Державна служба охорони, яка не має повноважень реагувати на такі випадки. І це навіть при тому, що я розумію алгоритм дій: перед цим мала розмову з поліцією, розумію, що говорити на лінії 102, щоб вони класифікували це як факт домашнього насильства" — розповідає правозахисниця.
В пані Катерини є власна історія боротьби з домашнім насильством, яка, за її словами, була досить тривала.
"Попри те, що я знаю всі законодавчі норми, знаю, як повинна надавати допомогу поліція при виїзді на випадки насильства, які терміни потрапляння до суду справи, мені це було важко, проте вказало на моменти, які допомогли у майбутньому краще зрозуміти проблеми реагування. В моєму випадку, навіть знаючи деяких працівників поліції особисто, мені вкрай важко було домогтись адекватного адміністративного захисту. Хоч поліція систематично приїздила, насильство систематично відбувалось. Втім, це дало змогу подивитись на це з іншого боку. Наприклад, я була впевнена, що мої звернення фіксують та відправляють до суду. Проте усі звернення були списані працівниками поліції. Коли факти насильства ставали інтенсивнішими, через місяць я ночами сиділа на телефоні, до мене через годину-дві приїздили. Коли я зрозуміла, що результатів немає, я звернулась до поліції з вимогою проінформувати мене про те, що відбувається з попередніми зверненнями. Мені сказали, що працівники поліції задокументували цей факт як конфлікт, який ми вирішили на місці. Цей факт викликав у мене здивування та обурення, адже я думала, що з цими заявами роблять процесуальні дії, бо я виписувала максимально детально заяви, запропонувала надати записи телефонних розмов з погрозами на мою адресу тощо. Тобто у мене було досить доказової бази для покарання у 170 гривень. Проте кривдник відчував безкарність. Я почала писати скарги на бездіяльність працівників поліції. Ті 170 гривень штрафу таки врешті виписали.
Я зрозуміла, що як мінімум, треба звертатися до профільних організацій, які допоможуть. Наприклад, ми підписали меморандум про співпрацю з поліцією Донецької області, які є у цьому процесі нашими союзниками та сприяють протидії насильству", — поділилася Катерина Ханєва.
Перша проблема, з якою стикаються жінки, які опинилися в ситуації насильства — це пошук безпечного місця проживання. За інформацією голови правління БО "Позитивні жінки", Олени Стрижак, 90% жінок щодня потерпають від насильства в Україні і лише 10 – 15% звертаються за допомогою. Це трапляється тому, що жінки здебільшого просто не мають куди піти. Для осіб, які постраждали від домашнього насильства, існують спеціальні притулки – шелтери, які на деякий час можуть надати жінкам прихисток.Шелтерів у Донецькій області є лише два: один в Маріуполі, але він приймає лише жінок з реєстрацією місця проживання у Маріуполі (в тому числі ВПО), і один у Слов'янську, проте кількість місць там обмежена.
Друга проблема — економічна, адже багато жінок перебувають на межі виживання. Наразі держава не може забезпечити жінок, які потерпають від домашнього насильства, якісною допомогою. Тому в такій ситуації може допомогти БФ “Слов'янське серце”: організація юридично супроводжує жінок, захищає в судах, надає психологічну допомогу, допомагає в пошуку нової роботи та житла, виходячи з індивідуальних потреб кожної людини, намагаючись максимально підтримати.
Жінки, які страждають від насильства, можуть зателефонувати за номером гарячої лінії БФ "Слов’янське серце" - 050-036-86-65 – координаторка приймає дзвінки в режимі 24/7. Також на цьому номері є месенджери – Viber, WhatsApp, Telegram. Можна також відправити смс на номер 050-036-86-65 із проханням передзвонити, якщо немає коштів.
Матеріал створено в межах проєкту "Гендерночутливий простір сучасної журналістики", що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
