Так сталося, що більше розповідаю про дитячі книжки. Здається, що це більш актуально. Але недавно до мене потрапила книга від Видавництва Старого Лева про яку не сила змовчати. Далі розповідаю про враження. Без спойлерів!
Якщо книжка може смакувати, то «Спитайте Мієчку», як пляшка білого витриманого вина. Легка, де кожна сторінка розривається різноманіттям емоцій та ароматів.
Тут вам ноти спокою, сповільнення і посміятися буде також де. Протягом всієї книги переважає аромат яблук та гарбузів. Але все ж таки післясмак у книги сливовий.
Пасує книга до келиху вина і улюбленої чашки чаю, або ж кави. Стане доречною літнім ранком і холодним весняним вечором.
Обережно! Після прочитаного вам дуже захочеться опинитися в будинку вашої Ба.
Про що ж таки книга. Без спойлера
У центрі сюжету опиняються дві сетри. Лілічка і Мієчка вирішили поставити на паузу власне життя і гайнули туди де завжди затишно, до бабусі Теодори. Можливо тікати від проблем не найкращий варіант подумаєте ви. Проте в книзі мовиться:
І сховатися від невизначенності, окрім сестер Лілічки та Мієчки, раптом приїздить їх мама з Греції та кузена Марта з Індії.
«Я намагалась написати те, чого мені самій дуже бракує у кіно й книжках – це повільний сценарій, де нема драм і трагедій, де люди живуть звичайним, буденним життям. Де є коти, бур’яни і діти, а любов без драм навіть тоді, коли для них є всі підстави. Це віконце, через яке можна підглянути на просте людське життя. Ні, не на моє, бо книжка не автобіографічна. Хоча, звичайно, деякі образи не взялися нізвідки. Виходить, що я написала текст для себе. З одного боку, наче багато подій і вони чіпляються одна за одну, а з іншого – це плинна буденність, на яку можна дивиться без зайвих викидів адреналіну», – розповідає про роман «Спитайте Мієчку» авторка Євгенія Кузнєцова.
