Відповідно до п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків).
У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник ПДФО може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
У разі відсутності в платника ПДФО підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами.
Крім того, сума податку з іноземного доходу платника ПДФО – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму ПДФО, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника ПДФО відповідно до законодавства України.
Слід зазначити, що за нормами міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування та відповідно до норм Кодексу поняття «резидент» визначається виходячи з деяких умов, зокрема, «резидентом України» слід вважати особу, яка перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. При цьому нормами Кодексу встановлено, що якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
А нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Отже, громадяни України – заробітчани, які перебувають протягом звітного року за межами України менше ніж 183 дні та отримують за межами України доходи, підпадають під визначення «резидента України» та відповідно до розділу IV Кодексу зобов’язані подати річну податкову декларацію.
При цьому відповідно до норм податкового законодавства податкову звітність платник податку має право подати як особисто або уповноваженою на це особою, так і в електронній формі з урахуванням вимог законодавства з питань документування управлінської діяльності (п. 49.3 ст. 49 Кодексу).
При направленні декларації засобами електронного зв’язку громадяни можуть скористатися електронним сервісом в «Електронному кабінеті» у розділі «Електронний кабінет для громадян» підрозділ «Податкова декларація про майновий стан і доходи», який передбачає часткове автоматичне заповнення декларації на підставі облікових даних платника, відомостей щодо нарахованих (виплачених) доходів, наявних в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та відомостей щодо об’єктів нерухомого (рухомого) майна.
Скористатись зазначеним сервісом зможуть особи, які мають особистий ключ електронного цифрового підпису. Дізнатися, як скористатися цим сервісом можна переглянувши відеоінструкцію, що розміщена на офіційному вебпорталі ДПС.
При цьому при заповненні податкової річної декларації здійснюється автоматичний контроль заповнення декларації, що полягає в автоматичному розрахунку суми податкових зобов’язань та зазначенням автоматично виявлених помилок.
