18 вересня у Микільському Волноваського району сталася трагедія. Двох маленьких дітей - 10-річну Ганну та 7-річного Михайла Преснових - знайшли мертвими у старій скрині. Загиблих провели в останню путь, ховали на Вугледарському кладовищі. Виданню Свои.City вдалося поспілкуватися з рідними та дізнатися про життя та смерть Ганни та Михайла. Волноваха.City також вирішили поділитися подробицями цієї жахливої трагедії, яка сколихнула всю Україну.
Дім без дитячого сміху
У будинку Преснових у Микільському порожньо. На мотузці для білизни залишилися висіти деякі дитячі речі та рушники. Видно, що двері будинку були опечатані поліцією, але ця заборона вже знята. У дворі розривається голосний собачий гавкіт, а нещодавно лунав дитячий сміх. Неподалік від будинку стояли сусіди. Ми розпитали їх про життя дітей Преснових, родина яких переїхала сюди п'ять років тому.
- Діти були як діти, ходили в школу та садок. Ходили чистенькими, не брудними. Сказати, що вони були поганими або неслухняними, - ні. Хороші діти. Правда не сказати, що вони завжди ситі були, ну як - і не голодні. Їх сусідка підгодовувала - бабуся Віра. Вони часто до неї приходили. В день трагедії їхні батьки поїхали на роботу, а діти начебто вдома були. Батьки працювали не на постійній роботі - наймалися то на прополювання, то на прибирання… Різним займалися. Зла нікому не робили, але любили випити. Часто бачив їх напідпитку. Попри це, дітей вони любили та ніколи не били. То ж видно, коли б’ють… - розповів сусід Олександр Олександрович.
- Ганночка та Михайлик були для мене, як рідні. Бувало, прибіжать до мене, а я готую. Кажу, борщ будете? - Будемо. Пиріжок будете? - Будемо. Я ж не кожного дня їх годувала. Коли вони приходили, коли щось в мене було, тоді й годувала. Але жодного разу вони їсти в мене самі не просили. Якщо вони зайшли у двері, одразу питаються: “А чим вам допомогти? Вам може чимось допомогти?”. Тож вони і помідори мити допомагали, і яблука збирати… Кажу їм, додому йти, там щось допомогти, а вони мені - нас мама не підпускає. Виховані такі були. Без дозволу у двері не зайдуть ніколи. Ото 17-го числа - останній день, коли їх бачила. Шкода, що не можу з ними проститися, бо похорон у Вугледарі, - поділилася сусідка Віра.
Дім Преснових у Микільському
Олександр Олександрович підкурює цигарку, гучно видихає їдкий дим та проводжає поглядом чергову автівку, яка проїхала вулицею.
- А я 18-го числа рано прокинувся, о п’ятій годині десь. Я так зрозумів, що батьки пішли на роботу у поле, а діти самі залишилися… Зазвичай вже о дев’ятій годині ранку чутно, що діти прокинулися, бо з сусіднього двору лунає сміх та гомін. А тоді у дворі було тихо. Але значення цьому не надав, подумав, що до бабусі поїхали у Вугледар. В них там дуже вже гарна бабуся. Завжди причепурить, підстриже, нові речі купить… Ближче до п'ятої години вечора виходжу на вулицю та бачу три машини біля їхнього дому. Першою думкою було те, що батьки сильно шуміли, бо випили, то сусіди поліцію викликали. А потім сказали, що діти зникли. Ми допомагали шукати. Опівночі бігали по балці з ліхтариками, шукали… Знайшли їх поліціянти вночі. Вдома у скрині.
Причиною смерті правоохоронці попередньо називають асфіксію через брак кисню. Тобто діти задихнулися. За однією з версій діти, яких залишили самих, гралися і залізли до скрині, яка захлопнулася на замок.
Довгі пошуки і жахлива знахідка
Біля під’їзду зібралися рідні та знайомі родини Преснових. Поряд з людьми стоять кілька стільців, ікони, вінки та два хрести з дитячими іменами “Ганна 18.06.2011 - 18.09.2021”, “Михайло 28.05.2014 - 18.09.2021”. На лавочці в оточенні близьких людей оплакує болісну втрату жінка у чорній хустинці. Це бабуся дітей Валентина Меснянко.
Бабуся дітей Валентина Меснянко
- Дітки дуже хороші, добрі, всіх обіймали, коли до мене приїжджали, по дому допомагали. Останнього разу вони були в мене перед школою. Ми зі свахою їм купували всі речі до школи. Коли виїжджали, так всіх обіймали та цілували, ніби відчували, що востаннє…
Півтора місяця тому приїздила моя сестра з племінницею з Покровського району. На машині з ними поїхала до внуків. Ну що… Жахнулася, бо безлад був у домі, а на дворі все заросло. Мені аж погано стало. Дітей тоді ж забрала з собою.
Досі не віриться, що таке могло трапитися… 17 числа Світлана (мати дітей) телефонувала, казала, що приїдуть 18-го у гості. Кажу - привозить, викупаю їх. Бо в тому будинку немає умов. Ввечері телефоную їй, а вона й каже, що вони не приїдуть, бо дітей вдома немає, а коли з’являться - покарає. Шукали довго, потім під’єднали поліцію, школу, сусідів. Шукали всю ніч. Навіть кінологів з собакою викликали з Маріуполя. Пес у балку всіх привів, ніби там діти знаходяться, а в кімнату зі злощасною скринею вони навіть не заходили. А в мене та свахи наші поліціянти всі особисті речі перерили, у всі шухляди та шафи зазирнули.
Мені здається, що тут діло темне. Там така скриня, що її три поліціянти підіймали. Як діти могли її відкрити - не розумію. Вони ту кришку просто втримати не змогли б. Вдвох точно не залізли б. І як це взагалі вийшло? П’ять років живуть, ніхто туди не лазив, а тут - залізли? Я не вірю. Річ у тому, що за словами людей, вони до 10 години ранку в центр ходили. За ними хтось міг йти. До того ж у скрині, коли їх знайшли, вони лежали валетом у спідній білизні. А скриня висока, метри півтора. Самі вони б туди просто не залізли. Цю справу треба далі розслідувати, - говорить Валентина.
Маленькі закриті труни
До під'їзду під’їжджає мікроавтобус. З нього виходить світловолоса жінка з чорною пов’язкою, разом з високим чоловіком. Далі з автомобіля починають одну за одною виносити закриті маленькі труни.
Навколо все затихло. Тільки чутно, як плачуть рідні, прощаються з Ганною та Михайликом. Священик ходить навколо трун з ладаном та відспівує дітей. Серед присутніх найбільше жалю, суму та болю виступає на обличчях батька та матері - Станіслава Преснова та Світлани Преснової.
Сама Світлана також вважає, що її діти самі закритися у скрині не могли.
- Хтось їх вбив. Мені дзвонили сусіди та казали, що вчора вночі хтось лазив по нашому подвір'ї. Не знаю хто. Але зараз ми туди не поїдемо, тому що я не зможу там бути. Хочу з’їздити до ворожки, може вона скаже, хто в цьому винен… Після смерті дітей ми їх не бачили, бо цілу ніч провели у поліції. Коли їх забирали до моргу, сусіди розповіли, що в Ані ніжки перебиті й голова розбита… Ми їх зараз з морга забирали, нам сказали, щоб ми не відкривали труни.
Наразі поліція розглядає всі версії щодо загибелі брата та сестри. Попередня правова кваліфікація - умисне вбивство.
